Сочинение на тему"історичні пам'ятники".только чтоб интересное было, хах=)

Тема:   пам’ятники міста запоріжжя. запоріжжя  - одне з найбільших міст україни - засноване в серпні 1770 року, коли розпочалось будівництво олександрівської фортеці. запоріжжя - майже мегаполіс. за офіційною статистикою народу тут проживає близько 790 000. хоча насправді мабуть трошки більше. поступово місто розбудовується протягом xix ст., але особливо швидкими темпами місто зростає в період індустріалізації 30-40 рр. xx ст. саме в цей період будується  дніпрогес,  багато заводів і фабрик, різко зростає чисельність жителів. міські забудови досить серйозно розріджуються лініями електропередач, які тут є скрізь. де б ви не були в місті з будь якої точки можна побачити дроти, які висять якщо не над головою, то трохи в стороні. як на мене, то саме ці лінії електропередач і створюють в запоріжжі вільний простір, якого так не хватає в інших містах. але всі ці проводи висять тут не просто так. запоріжжя один з найбільших в україні як постачальників так і споживачів електроенергії. найбільш епохальною подією в історії міста стало будівництво дніпро гес. в 1920 році була створена комісія гозлро (государственная комиссия по злектрификации россии), згідно плану якої за 10-15 наступних років вся або майже вся росія повинна бути електрифікована. дніпро гес стала найважливішим об'єктом цього плану електрифікації. керуючись ленінським лозунгом - "коммунизм єсть советская власть плюс злектрификация всей страньї" - гідроелектростанція була споруджена за 5 років. заповідник о. хортиця  паралельно з архітектурою і промисловістю запоріжжя має і природний заповідник - всім відомий острів хортиця овіяний далекого минулого, оспіваний народом. дивовижний краєвид та славна минувшина увагу до нього тисяч туристів. перебування людей на хортиці прослідковується з доби палеоліту та мезоліту. з ii століття нашої ери починається поступова колонізація південного подніпров'я ранньослов’янськими племенами. на острові зупинялись на відпочинок дружини київських князів. найяскравіші сторінки історії хортиці пов'язані із запорозьким козацтвом. перше укріплення козаків побудовано на о. мала хортиця дмитром вишневецьким у 1556 році. перебування козаків за дніпровими порогами сприяло заселенню родючих земель та пожвавленню тут господарської діяльності. під час російсько-турецької війни 1736-1739 рр. на острові була побудована лінія земляних укріплень. після скасування в 1775 році катериною ii запорозької січі, царський уряд роздавав землі козаків російським та українським поміщикам, німецьким колоністам, чиновниками, офіцерам у «рангові дачі». серед власників був князь г.потьомкін, який згодом передав острів казні. зараз на острові діє  державний заповідник «хортиця». острів хортиця найбільший острів на дніпрі. його довжина 12,5 км, ширина в найширшому місці -- 2,5 км. хортиця -- національний заповідник і охороняється державою. до острова збудовано три моста. по двох з них крім автомобілів їздить і поїзд. один з мостів за офіційною версією знаходиться в не дуже доброму стані і не дуже підходить для того, щоб по ньому ганяли автомобілі. найбільш заворожуючи виглядає двох'ярусний міст преображенського. по верхноьму ярусу їздить поїзд, а знизу дорога для машин.

Бездуховність – одна з найбільших проблем сучасного суспільства. традиційно під бездуховністю прийнято розуміти відсутність у людини високих життєвих прагнень, принципів, ідеалів буття, почуття піднесеності. на жаль, при погляді на багатьох сучасних людей складається враження, що вони абсолютно бездуховні, це має багато різних проявів. найяскравішим прикладом бездуховності в житті людини є пріоритет особистого над суспільним. сьогодні життя складається так, що дуже багато людей зовсім не замислюються про загальне благо. усі прагнуть стати успішними особисто – хочуть забезпечити собі сите й задоволене життя за будь-яку ціну, не замислюються про великі цінності сучасності та про інших людей, які іноді чогось сильно потребують. наприклад, люди не приділяють достатньо уваги тим, кому потрібна їхня . бездуховні люди намагаються сховатися від сплати податків, не хочуть брати участь в суспільно корисних заходах, завжди віддаляються від суспільства, щоб бути тільки наодинці і не чинити ніяких корисних дій в суспільстві. втім, суспільство дуже швидко визначає таких людей і застосовує по відношенню до них справедливі заходи відповідальності. нерідко бездуховність асоціюються з моральними правилами нашого суспільства. у цьому є певна логіка. дійсно, аморальні люди найчастіше також є і бездуховними, такими, які порушують природні правила співжиття людей. наприклад, одним з основних правил сучасного українського суспільства є надзвичайний повага до старості і літніх людей. але бездуховні люди не тільки не показують достатньо поваги старшим людям. більше того, вони дуже часто забувають про власних батьків, коли ті так сильно потребують їхньої . в цілому бездуховні люди дуже часто демонструють повну зневагу до будь-яких правил моралі. навряд чи варто вважати яскравим прикладом бездуховності відсутність віри в бога. вся справа в тому, що в сучасному світі віра в бога сильно атрофувалась. багато людей не просто вірять в бога і одночасно з цим скоюють злочин проти людини і суспільства, вони ще й прикриваються своєю вірою, щоб піти від заслуженої відповідальності. у той же час серед атеїстів сьогодні дійсно дуже багато моральних людей, що несуть відповідальність за себе і за суспільство. бездуховність шкодить суспільству, особливо якщо врахувати її сучасні розміри. у той же час досить складно боротися з нею, адже бездуховні люди зазвичай не порушують законів і прямо не шкодять державі. єдиний ефективний засіб для боротьби з бездуховністю – бойкот бездуховних людей, відмова від комунікації та взаємодії з ними.

Пропоную скласти такий нарис про маму:

Мою маму звати Інна Іванівна. Це молода, сучасна та енергійна жінка, яка дуже любить свою родину. Мама - берегиня домашнього вогнища, яка завжди ставить інтереси родини вище за свої. Матуся смачно готує та любить приймати гостей.

Мама працює в соціальній службі. Вона дуже чуйна та щира. Люди завжди дякують мамі за до . Через матусину лагідність у неї чимало товаришів. Інна Іванівна завжди усім допомагає, підтримує, співчуває.

Для мене з моєю сестрою Сашею матуся - не просто людина, що живе поряд та готує їсти. Це справжній друг, на якого можна покластися, якому можна довіритись. Моя мама - найкраща жінка в світі, найдорожча та найрідніша людина.