Схарактеризувати образ івана дідуха "каміний хрест"

Трошки напишу. іван дідух - головний герой новели василя стефаника "камінний хрест". його доля типова для людей західної україни початку 20 століття. адже іван дідух - емігрант. не являючись зрадником, будучи палким патріотом україни, він вимушений поїхати у пошуках кращого життя. без сумнівів, цей герой сильний духом.

говорячи про людину і особливості її характеру і долі, дуже важливо розуміти, що, незважаючи на розвиток світу, інформаційних технологій та інфраструктури, сама по собі людина не сильно змінюється. з цієї причини, розмірковуючи про уяву, романтичність і фантазії в житті сучасної людини, потрібно враховувати і людину минулого. особистість людини минулого, про яку можна дізнатися з книг, телевізійних передач і тому подібного, не настільки істотно відрізняється від сучасної людини, вона так само була схильна до аналогічних пристрастей і переживань.

уява людини відіграє важливу роль, але найсильніше це відбувається тоді, коли людині нічим зайнятися. приміром, з літератури відомо, що існують в світі такі діти, які віддалені від цивілізації, живуть у місцевості, де немає їх однолітків, а тому таким дітям живеться дуже нудно. їм не з ким спілкуватися, з ким дружити, вони змушені придумувати собі заняття самостійно, власними силами. і саме для цієї справи їм і потрібна уява. вона також потрібна і дорослим людям, життя яких з тієї або іншої причини не має в собі практично нічого цікавого, захоплюючого. власну уяву замінює людині реальність, тим самим їй привід жити цікавіше, не настільки нудно.

людська фантазія виконує аналогічну функцію, що і уява. вона теж стосується переважно дітей. дітям зовсім не соромно час від часу застосовувати свою фантазію, пофантазувати про щось. приміром, нерідко від дітей можна почути такі незвичні міркування, які ніколи не почуєш від дорослих. діти не звикли обмежувати свою фантазію, їм немає потреби прикидатися серйозними або діловими, вони ведуть себе природно і невимушено.

романтичність більш характерна для любовних справ людини. романтика та романтична обстановка завжди пов’язана з улюбленою людини. коли така кохана людина є, то і молодий, і дорослий, і навіть літній може відчути романтику, піднесення чогось прекрасного в своїй душі і тілі. важливість романтичність, я думаю, є найбільш серйозною, оскільки вона дозволяє людині проявити свої емоції, відкрити свою творчу сторону і знайти розуміння з іншого боку.

не варто думати, що уява, фантазія і романтичність є складними або абстрактними явищами. безумовний той факт, що кожен у всього цього сильно потребує. людина має внутрішню необхідність не тільки в матеріальному, але й духовному, з цієї причини вона повинна приділяти багато уваги таким речам і ставитися з розумінням до тих, хто їх виявляє.

сколько существует человечество, столько продолжаются споры о духовное и материальное в жизни человека. к сожалению, в наше прагматичное время духовность отходит на второй план, но материальное не может вытеснить влечение человека к прекрасному, не может убить настоящих чувств, потому что на страже духовности стоит творчество настоящих художников.

лина васильевна костенко всей своей жизнью и творчеством доказывает, что человек должен иметь крылья, которые вознесут ее над обыденностью, дадут ощущение полета.

настоящий художник сумеет найти поэтические образы в самых обыденных вещах. находясь ранней весной в польше, лина костенко залюбовалась могучим природным явлением: на реке одре что снимался лед. казалось, зима еще не сказала своего последнего слова, и не успела огледіться, как проснулись деревья и на одре лед потемнел». буйно ломилась лед крошился лед, и вот «на последней льдине одинокая чайка плывет». куда она разогналась, что будет, как почти прозрачную льдину «размоет вода весенняя», и этот неуверенный приют затрещит, відломиться и уйдет под воду?   и зачем свободной птичьи почву под ногами, если она имеет широкие и сильные крылья? картина могучего ледохода и образ бесстрашного крылатого птицы стали основой первого в диптихе стихотворения лины костенко «чайка на льдине». второе произведение «крылья» стал логическим продолжением первого, ведь писательница вновь возвращается к образу птицы, который будет жить в небе, если не будет земли, не будет иметь богатства, «то будет воля», а облака в вышине развеют ощущение одиночества. «а как же человек? а что же человек? » — тревожно звучат риторические вопросы. поэтесса знает ответ. человек

живет на земле.сама не летает.а крылья имеет.а крылья имеет!

крылья — это правда, честность, доверие, вечное стремление, искренность, щедрость. у кого-то они созданы из песни, у кого — то- с надежды или поэзии и мечты, и в любом случае «человек якобы не а крылья имеет. а крылья имеет! » последние слова стихотворения, звучащие рефреном, позицию поэтессы: человек должен иметь крылья, чтобы вознестись над обыденностью, чтобы материальное не ослепило ей глаза, не уничтожило личность каждого из нас.