Найти в этом тексте предложения как хвалят ворону? не впусти рака з рота летіла якось ворона понад морем, дивиться — лізе рак. вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб там, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. бачить рак, що доводиться пропадати, та й каже вороні: - гей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір : славні вони були! - угу! - каже ворона, не роззявляючи рота. - і братів, і сестер твоїх знав, - каже знову рак, - які вони добрі були! - угу! - гугнить ворона, а рака міцненько держить. - та все ж хоч і гарні були, - каже рак, - а тобі не рівня .мені здається, що й на світі нема нікого розумнішого за тебе! - еге! - крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море. от тим-то, як кого обдурять хвалою або улесливими словами, то люди кажуть, що він упустив рака з рота. а коли хочуть застерегти, то кажуть, щоб не впустив рака з рота.

Гей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір : славні вони були! - і братів, і сестер твоїх знав, - каже знову рак, - які вони добрі були! - та все ж хоч і гарні були, - каже рак, - а тобі не рівня .мені здається, що й на світі нема нікого розумнішого за тебе!

Ні про що не турбуватися — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота стан душі, а життя — це рух», — пише григорій сковорода. мені дуже подобається цей вислів. і справді, скільки людей у своєму житті хоча б раз потерпали через чиюсь байдужість. навіть у різноманітних державних кодексах пишуть: «злочинна бездіяльність». отже, бездіяльність також буває злочинною! на жаль, не всі це розуміють. часто прикро буває бачити, як хтось замість рішучих говорить: «моя хата скраю». до речі, у своєму зошиті, я знайшов схожий вислів льва толстого: «вечно бороться и метаться, а спокойствие — душевная подлость».  мене спочатку вразило те, що два зовсім різних за епохою та стилем творчості митці так схоже висловились. але потім я дійшов висновку, що існують деякі вічні цінності людського життя, які не залежать від часу чи якоїсь епохи. рух людської душі, невпинний духовний розвиток і творчий пошук — це одна з таких вічних цінностей.  «не все отрута, що неприємне на смак» — цей афоризм вчить нас не шукати тільки задоволень, а розуміти, що корисне не завжди приємне. це, наприклад, як гіркі ліки, що їх треба випити, аби одужати. існують, звісно, і духовці піки: робота над собою, над власними . бо це сприяє вдосконаленню, духовному зміцненню та «одужанню» від власних вад і комплексів.  «з усіх утрат втрата часу — найтяжча». цей вислів мені особливо подобасться. ніхто з наших сучасників не знає, якою людиною був григорій сковорода, але ми можемо створювати його образ із творчості мислителя. мені здаєтьеи, що цей афоризм надзвичайно характеризує автора як людину, що ні на мить їм припиняє вчитися, розвиватися та самовдосконалюватися.  не потрібні були сковороді слава й почесті, високі посади і багатства. він вважав життя за совістю, а головне в житті — залишатися самим собою, бути вільним і незалежним. великий філософ обрав шлях втечі від світу зла і свободи духу. у спокусливі сіті заради великого багатства «лакомства нещасного» сковорода так і не дався. він з повним правом заповідав написати на своїй могилі: «світ ловив мене, та не спіймав»".

"на другий день було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув.тому дід зауважив,що я одчайдух і весь удався у нього, а мати сказала,що в оглашенного." " хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі." "а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. і люблю , коли березовий сік накрапає із жолобка."   " і люблю, коли гриби, обнявншись, мов брати, збирають на свої шапки росу." " я не дуже кривлюсь, коли треба щось зробити, охоче дідусеві,пасу нашу вредюгу коняку,рубаю дрова,залюбки гострю сапи,люблю з мамою щось садити, або розтеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти , але все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом." "я ніколи не був скиглієм,терпляче зносив і батіг, і хлудину, і "