Твір на тему дружба-найцінніший скарб. за творами: "тореадори з васюківки", "химера лісового озера або митькозавр в юрківкі", "звук павутинки".

Кожен з нас в тому чи іншому віці замислюється над питанням: що ж таке справжня дружба? більшість людей, яких ми вважаємо своїми друзями, насправді всього лише наші знайомі, тобто ті, кого ми виділяємо з оточуючого нас суспільства. нам відомі їх турботи, їх проблеми, ми вважаємо їх близькими нам людьми, звертаємося до них за і самі охоче ємо їм у важкі часи. здавалося б, прекрасні відносини – але таки немає повного одкровення. ми не довіряємо їм свої найпотаємніші думки. якщо до них приходить успіх, ми не радіємо за них так, як за самих себе. це не сторонні нам люди, між ними

Йдеться про  замойську школу, яка  постала в часі написання поеми; пізніше  ян замойський  відкрив тут академію (1594).  замостяподається в системі українських міст, відповідно й академія мала обслуговувати русь. і справді, тут багато вчилося української молоді.маємо перечислення давніх народів, що свого часу заселяли землі україни; факти взято з «повісті врем’яних літ».йдеться про протестантів. маються на увазі польські королі. загалом  сарматія —  поетична назва річі посполитої, що складалася з польщі, литви та русі; часом сарматією називали тільки польщу; україну тим поетичним іменем звали також, як частину річі посполитої.майїн син  —  меркурій. майя —  богиня весни; отже, віститься, що це місто — ніби син весни, місто великих перспектив. йдеться також про ремесла й торгівлю в місті: «для меркурія ринки будують»; є тут і суд.   тобто  вселенська:   римо-католицька і православна.

Ребека — це справжній лицар, хоча й жіночої статі. Згадаємо, приміром, її слова, звернені до злодія Буагільбера: «Перед тобою стояв вибір: пролити кров невинної жінки або ризикнути своїми земними вигодами й надіями». Сама Ребека зробила правильний вибір: ми можемо припустити, що вона була закохана в Айвенго, але, шануючи його почуття до Ровени, відмовилася від будь-яких зазіхань. На захисті Ребеки були сила волі, гострий розум, а до того ж їй вже доводилося боротися із небезпекою. Дівчина розумі­ла, що насправді загрожувало їй та представникам її народу. Мож­ливо, саме тому вона обрала у житті шлях небезпечний, вирішив­ши присвятити себе служінню людям.

У передмові автор наголошує на тому, що сюжетна лінія Ребе­ка — Айвенго була введена їм навмисно. Головним своїм завданням він вважав довести читачеві, що справжня доброчесність не завжди винагороджується.

Кожен з нас повинен навчитися стримувати свої бажання й при­страст за життям доводить, що самозречення та пожертва своїми пристрастями заради обов’язку рідко бувають ви­нагороджені і що внутрішнє усвідомлення виконаних обов’язків дає людині істинну винагороду — душевний спокій, який ніхто не може ані відібрати, ані дати».