Іть, питаня по твору марко вочок "максим гримач" 1) чим відрізняється розуміння поняття про щастя катрі та її батька? 2) чи можна максима звинуватити у самогубстві дочки? 3) чому катря обрала трагічний шлях до самознищення?

1)   для катрі щастя  - це бути разом з коханим, відчувати його запах, слухати як він говорить, відчувати як він тримає її за руку. вогна щиро закохана в семена і незважаючи ні на що хоче бути з ним. а її батько вважає по-іншому. він думає що краще вийти заміж за вільного і багатого, тому він і заборонив дівчині виходити заміж за невільного. 2)   в якомусь розумінні так. адже ми знаємо як катря кохала семена, а він просто взяв і забаронив їм бути разом. хоча, якщо подивитись з іншої сторони - він бажав своїй дитині кращого життя. тим більше він не винен, що на дніпрі була буря, яка погубила семена, та й катря сама обрала собі таку долю. 3)   катря хотіла бути разом з семеном, бо дуже сильно любила його. дізнавшись, що її коханий помер, її серце не витримало б такого болю на все життя. тим більше вона вірила, що на тому світі буде разом з семеном.

Фридерик Шопен

Объяснение:

Ольга Кобилянська народилася в містечку ҐураТумора (сучасна назва Ґура-Гуморулуй) на півдні Буковини (тепер — територія Румунії) 27 листопада 1863 р. у родині дрібного службовця. Батько, Юліан Кобилянський, народився в Галичині. Він належав до шляхетного роду, який мав герб і походив із Наддніпрянщини. Мати Ольги, Марія Вернер, походила з німецької родини, яка дала німецькій літературі поета-романтика Захарія Вернера. Будучи сполненою німкенею, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала дітей у пошані й любові до свого українського коріння. У багатодітній родині (семеро дітей) Ольга була четвертою дитиною.

Вона дуже сильну любила Фридерика Шопен.

М. Вороний — перший декларатор ідей і форм українського символізму

Видатний письменник-новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напрямку — символізму, бо його поезія — це надзвичайна музикальність, нові образи, нові мотиви.

Вороний — справжній поет, бо вважає, що не має права бути осторонь реальної дійсності, бути байдужим до страждань свого народу:

О ні! Я, взявши в руки зброю,

Іду за генієм до бою,

Рубаюсь з ворогом, співаю,

В піснях до бою закликаю

Всіх тих, що мляві та недужі,

Чи під укриттям сплять байдужі...

Так у вірші "До моря" автор проводить паралель між морем і поетом, вказує на зв'язок між ними: сила і таємничість.

Як ти — неосяжне, хитке, таємниче

Як ти — чарівливе, як ти — бунтівниче,

Така ж і душа у співця;

Тому і до тебе вона так прихильна,

Що пут і кайданів не зносить — і вільна,

Бурхає, як ти, без кінця.

Тому марно звинувачували М. Вороного у декадентстві, були до нього несправедливими, бо, як бачимо, він розумів, що поет — слуга народу, захисник його інтересів; творив для народу, подаючи йому надію і віру.

У багатьох його поезіях бачимо образ знедоленої батьківщини, серце щемить від болю, душа розривається, адже він мріє бачити свою землю, рідний народ вільними