Григір тютюник твір дивак закінчення оповідання

змучений , неприємними про погану оцінку олесь міцно заснув. назавтра він твердо вирішив виправити двійку. напевно, йому ,відміннику, треба менше звертати уваги, що другі не можуть збагнути поривів його душі. він обов’язково стане ветеринаром. тоді не тільки спостерігатиме за природою, виручатиме її у скрутну хвилину, як вчора, коли підпер стару сосну, врятував маленьку пліточку із зубів щуки, ів коней. хлопець виросте і буде лікувати хворих тварин, давати поради людям як доглядати за іми улюбленцями. часто бачитиме тих, хто небайдужий до друзів наших менших. ніхто не скаже на нього «дивак», величатиме по імені та по-батькові.

пройшли роки. олесь дотримав свого слова. він вивчився, став відомим на весь район ветеринаром. захворіла у сусідів худобина, олесь приходить на . дід прокіп щасливий, що у нього такий внук. вже і самому соромно, що в дитинстві теж, частенько, називав його диваком.

Для кожного з нас матір – це найдорожча, найрідніша людина в світі, яка завжди може вислухати, порадити, захистити від недруга, врятувати від біди та розділити тугу чи душевний біль. будь-яка матір ладна віддати за дитину своє життя, залишити цей білий світ заради того, щоб часточка її плоті продовжила своє існування в цьому жорстокому, але такому дорогому серцю світі.що є величніше від образу матері? що є благородніше від вдячності сина своїй матері за подароване йому життя, за витрачені на його виховання роки, за безсонні ночі, проведені над колискою, за лагідне серце та велику душу, що завжди прощала й наповнювала все навкруги теплом та світлом? тарас шевченко – великий син україни, творчість якого пронизана «образом святим тієї матері святої». поет написав безліч творів, в яких чітко викресленим виступає саме образ матері – берегині роду та сімейного вогнища.кобзарю була добре відома доля жінки-матері в тогочасному суспільстві. з великою любов’ю згадує шевченко свою матір, яка ростила його, просила у бога та пречистої матері щасливої долі для своєї дитини. вона …вночіна свічку богу заробляла; поклони тяжкії б’ючи,пречистій ставила, молила,щоб доля добрая любила

Єу любій нашій школі різні типи класів. і чимало в нашій школі класів-лоботрясів. у цих класах добрі діти, гарні та веселі, і відразу після школи мчаться до оселі. не цікавить їх навчання та не тягне в школу, їм пошвидше би до друзів і собі додому. у цих класах усі діти ну зовсім не вчаться. і заходити до них вчителі бояться. діти скачуть та грохочуть, голасно сміються, їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються. і навіщо вони ходять в нашу гарну школу? краще взялися б за розум та і йшли додому.