Іть, будь ласка, сенкан до слова біла лелека

Біла лелека, чаруюча,ніжна,прекрасна, летить,сліпить,зачаровує, символ в україні, птаха

Лелека біла  благородна літає живе працює приносить щастя птах

художні засоби до поеми "19 жовтня" пушкіна:

епітети: багряне убрання, поля зів'ялі й голі, тихе сяйво дня, келія пустинна, осінні негоди, чаша легкопінна, гіркі недуги, італія ясна, щаслива путь, доля мандрівна, доля

неологізм: легкопінна,

порівняння: він (союз), як душа; свій дар, як час, я тратив без угаву.

метафори: міцнів під крилом коханих муз.

звертання: каміне, вино, друже, любі друзі,горчаков, вільгельм, спізнілий друже мій.

риторичні запитання: але чи й там усі з вас бенкетують?   кого цей рік не дочекались ви?   хто зрадив ще чудову нашу звичку,   кого забрав холодний світ од вас?   хто не прийшов на братню перекличку?   чий голос змовк? хто передчасно згас?

анафора: ти простягав нам із-за моря руку,/ти нас єдиних в спогадах носив; благослови, моя святкова музо,   / благослови: нехай живе ліцей!

оклики: пора, пора! ні наших мук, ні мрій   не вартий світ; розвіємо оману!

повтор: пора, пора! повніш, повніш!

Уемми андієвської є цикл не зовсім звичайних казок-притч, об’єднаних спільним початком і закінченням.казки були опубліковані разом у 2000 р. видавництвом «зерна» і частина казок була видана видавництвом «піраміда». частина казок також опублікована у книжці «джалапіта», виданій у 2006 р. львівським видавництвом «піраміда».збірка казок містить вісімнадцять оповідань. перед самими казками, між ними та після них відбувається розмова між шакалом та консервною бляшанкою. ці двоє, зустрівшись ввечері, домовляються розповідати один одному казки. вони почали розмовляти про те, що люди їх не розуміють, забувають, «що речі, які перебувають в людському і, олюднюються», теж мають душу. при цьому шакал розповідає казки із сумним закінченням, а бляшанка – казки із щасливим кінцем. кожну розказану казку обоє коментують та інтерпретують її мораль по своєму.як і в багатьох інших творах андієвської, в казках відбувається олюднення речей. шакал та бляшанка обговорюють власне уподібнення до людей.