Цитатна характеристика до образу панни мусі з твору момент винниченка ?

  "сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визиралз-під сукні, із солом'яним   бриликом на колінах." - "а очі, як у зляканої лані, променисті, чисті, великі." - "ах, якби ви знали який сміх у неї був! а сміх є дзеркало душі." - "  висмикнутим волоссям, з виликими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зі якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким."

Рідне гніздечко – саме так юні пташенята називають батьківський дім. це місце, де завжди люблять, де чекають і підтримують. дух рідного дому назавжди залишається з нами, він тече в наших жилах. часто можна почути вислів: «скрізь добре, а вдома краще». справді, рано чи пізно кожен із нас захоче покинути батьківський дім. хтось у пошуках кохання, хтось у пошуках нового життя чи визнання. але немає того, хто хоч на секунду зміг забути теплі материнські руки, ніжну посмішку тата, ій затишок, тепло. напевно, в усьому світі ціннішого скарбу не знайти. і от, після довгої розлуки ти знову на порозі рідного дому. п’єш воду зі старої криниці і вона здається найкращою, цілющою. ласуєш яблуками в садку і вони найсмачнішими. у цьому місці все завжди буде най, бо отчий дім — твій дім. і щасливим він буде там, де живе міцна родина, де панує любов і дружба, де лунають дзвінкі дитячі голоси. там, де за широким столом сидить уся родина: бабуся й дідусь, мама і тато, брати, сестри і навіть коти. де гарна сім’я —  виростають чудові діти. тому особливу роль потрібно приділяти вихованню молодого покоління. справді хороших виховних успіхів можна досягнути в родині, де панує мир, взаєморозуміння, тепло й щира турбота. тож варто навчати дітей любити, поважати отчий дім аби з покоління в покоління передавалися справжні родинні цінності.

Твір «човен» є. гребінки є однією з перших оригінальних у новій українській літературі. вміщений він у першій збірці письменника «малороссийские приказки» й позначений виразними рисами романтизму. вірш «човен» має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що вирушає з рідного хутора в петербург, мовби кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно розбиває одинокий човен. романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної поетики; хвилі — «мов чорнії гори», хмари — «як темная нічка», громи гуркотять — «мов голос небесної кари», «пустують по піні мавки». проте у автора відсутнє відчуття приреченості… вже саме твердження про неможливість заховатися від світу, від життя, і навіть більше — розуміння, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним»,- свідчать про активність накресленої автором життєвої програми. попрощавшись із хуторським «покоєм», не маючи певності, що «недоля і лштее горе» минуть його в столиці, автор ради служіння вищій меті сміливо пускається в «світ білий». вірш «човен» стоїть дещо осторонь більшості творів і є своєрідним маніфестом молодого є. гребінки. у вірші «човен» гребінка висловив свої душевні переживання, свої побоювання, свої роздуми про майбутнє життя. але цей твір є близьким кожній людині, бо всім нам властиві почуття і переживання, які вклав поет у вірш.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua