Аналіз вірша "патріоти" володимира самійленка

«патріоти» самійленко аналіз   історія написання «патріоти» самійленка особливу сторінку творчої спадщини в.самійленка становлять сатиричні та гумористичні поезії, в яких митець висміює негативні вчинки своїх земляків-українців, їх неробство та боягузтво, псевдопатріотичне базікання про високі матерії. до цієї тематичної групи належить і вірш «патріоти». тема «патріоти»:   зображення хлопців, які вели розмову про патріотичні почуття до рідної країни. ідея «патріоти»:   засудження поетом тих, хто є -псевдопатріотами. основна думка:   справжній патріотизм проявляється в конкретній діяльності на благо народу. жанр «патріоти»:   громадянська лірика. римування «патріоти»:   перехресне. віршовий розмір «патріоти»:   анапест. «патріоти» самійленко сюжет сюжет твору простий:   двоє хлопців розмовляли про «долю своєї землі», вони у словесах «боронили» долю і права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». а третій хлопчина стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг» і справді глибоко замислився над долею своєї безталанної україни: вбачались йому патріоти із купою слів голосних, а поруч мільйони голоти, і темність і вбожество їх. але й поведінку третього хлопця поет не схвалює, хоч героя й турбують безправне становище народу, його вбогість. митець уважає, що мало лише співчувати бідному люду, бо справжній патріот той, хто бореться за краще життя, хто здатний постояти за народні інтереси. художні засоби   «патріоти» самійленко  епітети:   «гаряче розмовляли», «мовити красно», «діло святе». метафори:   «права боронив», «вели язиками», «бачив душею вкраїну». антитези:   «два хлопці укупі стояли, а третій дивився оддалі»… «один права боронив, а другий про теє доводив, а третій не мовив нічого»… «ті двоє, з втомившись… а третій стояв зажурившись». іронія: «і поступі інших народів він місце йому показав»; «так двоє вели язиками роботу для краю свого». «ті двоє з втомившись, веселі собі розійшлись».

Объяснение:

Чого являєшся мені у сні?”

Автор: Іван Франко

Рік: 1896

Збірка: “Зів’яле листя”

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний портрет

Провідний мотив: нерозділене кохання

Віршовий розмір: чотиристопний ямб

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені

У сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні –

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці – минаєш,

Вклонюся – навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О ні!

Являйся, зіронько, мені!

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити –

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в’яне, засиха, –

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає, щастя молодого,

Бажаного, страшного того

Гріха!

Вірш «Чого являєшся мені у сні» увійшов до славетної збірки «Зів’яле листя», створеної 1886 року.

Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.

Вірш «Чого являєшся мені у сні» — це зворушливий монолог, що вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя.

Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідщає на його кохання. Він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.

Чого являєшся мені у сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні, сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Читаєш вірш і відчуваєш всю силу почуття, глибину страждань цієї зраненої коханням людини. Туга відчувається у сповнених великого душевного болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. Вони передають частину образу коханої, її стриманість у ставленні до ліричного героя.

пропоную так: Шевченко - видатний письменник України. Ця геніальна людина стала символом української нації. Для кожного Шевченка можна до шос своє. Для мене Великий Кобзар приклад патріотизму. Твори Тараса Григоровича пробують у моєму серці любові до Батьківщини-неньки. «Свою Україну любити!» - заповів своїм нащадкам великий письменник. 1 крізь століття ми чуємо його слова. Під час читання творів Шевченка повідомляє, що українці стародавня та незалежна нація. Шевченко намагається нагадати кожному з нас, оскільки не хоче забувати про те, що українці вільні та можливі люди. А ми- його нащадки, які повинні виконувати його заповіт. Великий Кобзар для мене- співець мудрості, сИмвол патріотизму. Тож давайте шанувати видатного письменника та виконувати його передсмертну волю: «Кайдани порвіте і вражую зловмисника кролю Волю окропіте».

Объяснение:

ну думаю нормально