Фанфік про юлька славка та стефка мамка прийидет через 10минут ​

«злочин і кара» — один із найскладніших творів світової літератури. у своєму романі федір михайлович достоєвський зобразив життя російського суспільства середини xix століття з його убозтвом, безправністю, гнобленням і розбещенням особистості, що задихається через усвідомлення свого безсилля і тому бунтує. письменник розповів нам про героя, «що взяв у душу свою всі болі і рани часу». розуміння достоєвським сутності мистецтва було причиною створення особливих форм реалістичної творчості. твори достоєвського - свідоцтво того, що він поєднував у собі як митець силу геніального психолога, інтелектуальну глибину мислителя та пристрасність публіциста. у творах письменника реалістичні сцени страждань поєднуються з філософською символікою, публіцистичні газетні факти - з фантастикою, логічні абстраговані категорії - з інтуїтивістськими елементами, достоєвський збагатив жанр реалістичного роману xix століття новими художніми особливостями. улюблений метод письменника - зібрати велику кількість своїх героїв в одне місце та змусити розкриватися їх образи у зіткненні почуттів та ідей, ніби без втручання автора-оповідача. романам достоєвського був властивий поліфонізм як метод художнього мислення. при цьому досягалось, з одного боку, відчуття численності співбесідників, з іншого - окремість кожного голосу, що вів свою тему самостійно, майже рівноправно з голосом автора. у межах злочинно-авантюрного сюжету поставали глибинні ідеологічні, соціально-філософські проблеми. самі злочинні сюжети романів достоєвського несли не просто інформативну функцію, але й, втілюючи об'єктивні закони тогочасного суспільства, відображали художню концепцію достоєвського, його світогляд. злочин, як крайній ступінь порушення суспільних норм, відображав трагічну сутність дійсності та соціальні протиріччя. характери героїв розкривалися переважно у найгостріші моменти, коли все накопичене ними у попередньому житті раптом виливалося у екстраординарний вчинок. неочікувані, навіть не виправдані спочатку дії персонажів письменник мотивує глибоко прихованими психологічними причинами, наявністю у людській натурі різнобічних взаємовиключних потягів та пристрастей. незвична динамічність композиції, відчуття катастрофічності того, що діється, драматична напруженість у розвитку конфліктів, експресивність написання виявилися вражаючим художнім відкриттям, що чудово слугувало меті відображення найскладніших морально-психологічних та соціально-філософських проблем. достоєвський зумів передати у художніх образах не тільки потік подій, людських доль, духовну боротьбу, але і трагічні конфлікти у духовному житті суспільства. у своїх інтелектуальних романах достоєвський майстерно малював найгостріші поєдинки думок, трагічних зіткнень ідей та світоглядів. улюблена письменником форма сповіді героїв, що проявлялася у діалозі з духовним противником, досягала нещадної відвертості, виявляла трагічну діалектику глибинних почуттів та думок персонажів.  творам достоєвського, написаним у жанрі роману, найменш властива епічно спокійна манера оповіді. їм притаманна гострота чисто драматичних жанрів та багатство художніх образів. 

Думається, кожному зрозуміло, що найбільшим злом, зображеним у цьому творі, є війна. Вона страшна як для самого Климка, так і для всіх оточуючих його людей. Через війну головний герой у юному віці втрачає всіх близьких людей і змушений стає дорослим заздалегідь. Воєнний час безжальний до дітей ще в більшій мірі, ніж до дорослих, адже він примушує їх брати на себе відповідальність, до якої вони не готові. Климко робить все для того, щоб не тільки вижити в тих страшних умовах, але і до ншим, які більше за нього потребують до Тому можна говорити, що на відміну від об’єктивної війни, що є злом, добро тут суто суб’єктивне і проявляється в поведінці окремих людей, які мають почуття відповідальності не тільки за себе, але й за інших. Дивно, але по-справжньому добра людина залишається такою же і під час війни, у творі « Климко» тому є багато прикладів.