Реферат на тему "що мене найбільше вразило в повісті м. вінграновського "сіроманець""

Вінграновський микола степанович - поет, прозаїк, сценарист, кінорежисер, кіноактор. народився 7 листопада 1936 року в м. первомайську на миколаївщині. м.вінграновський прийшов у поезію так, як приходять великі майстри. перші публікації м.вінграновського (як поет він дебютував у 1957 р.) стали фактом народження поета, без досягнень творчості якого український літературний процес нагадував би книгу з вирваними з неї сторінками, де зав'язуються важливі лінії сюжету. говорячи про поезію м.вінграновського треба сказати, що це поезія серця і водночас поезія думки. в ній домінують почуття та настрої душі. своєрідність і принадність поетичного словника м.вінграновського визначає щедрість філологічної культури, глибокий інтерес поета до народної мови. м.вінграновський творить свій особливий колорит, у якому багатство проявів життя, багатобарвність і багатозвучність світу. в українській поезії радянського часу було небагато перших поетичних збірок, які б знаменували собою появу яскравих індивідуальностей. серед них збірка м.вінграновського "атомні прелюди" - книга, з якою пов'язується не тільки поява нового імені, але й цілого напрямку в розвитку поезії. часові інтервали між збірками м.вінграновського значно більші, ніж у інших поетів. друга збірка поета "сто поезій" з'явилася у світ тільки через п'ять років після "атомних прелюдів" в 1967 році, третя -"поезії" (вибране з двох попередніх і нові вірші) - з інтервалом в чотири роки (1971). після неї через сім років вийшла книжка "на срібнім березі" (1977), ще через чотири роки - "київ" (1982). найкоротшою буде відстань - два роки - до прекрасної, хоч і мініатюрної за обсягом книжечки "губами теплими і оком золотим" (1984). у збірках "сто поезій", "на срібнім березі", "губами теплими і оком золотим" виявились психологічна глибина поезії м.вінграновського, злиття лірики громадянської та інтимної, самобутність поетичної форми. основна тема творчості - історична доля народу, тривога за майбутнє людства в зв'язку з загрозою термоядерної війни. для героя лірики м.вінграновського характерні відчуття внутрішньої свободи, розкутість думки, бажання взяти на себе відповідальність за все, що відбувається у світі. у формі складних ліричних асоціацій і алегорій поет утверджує думку про неминучість оновлення суспільного буття, про перемогу розумного, справедливого й доброго в людській душі і взаєминах людей (вірші "величальна народові", "прелюд №13", "український прелюд"). в багатьох віршах м.вінграновський показує природу в її вільностихійних і тривожних виявах, вічний рух і мінливість. критика відзначала тяжіння м.вінграновського до широких філософських узагальнень у зображенні історії й сучасності, гуманістичний пафос, чіткість громадянської позиції, стильове новаторство і, водночас, певну ускладненість метафор, надмір алегорій тощо. лірика м.вінграновського різноманітна за жанрами і віршовими формами. це класичні сонет і елегія, медитація, навіть романс і станси. є в нього зразки японського хоку, вірші, написані гекзаметром, античним елегійним дистихом. але переважно він творить власну ліричну форму, основа якої - народописна традиція ї досвід сучасної лірики. м.вінграновський активно працював і в прозі. повісті "сіроманець" (1977), "у глибині дощів" (1979), "літо на десні" (1983), оповідання "гусенятко"(1978), "низенько пов'язана" (1985) та інші позначені тими ж рисами, що й поезія : високою духовністю, широким спектром емоцій. багатоплановість образів, елементи казковості, фантастики, гумор дозволяють м.вінграновському творити дивний, прекрасний світ, у якому живуть і співпрацюють людина і одухотворена природа.

1. федько котигорошко обожнював читати книги, а це захоплення йому зробити відносини між вітьком і галею.  2. вітько, вважав федька справжнім другом, який нікому не розповість його таємницю. так, обов язково. я вважаю, що такі почуття як кохання в собі просто не стримати.  3. так.  4. - 5. ідея серенади провалилося, тому що вони в ночі переплутали хати, і замість того щоб заспівати галі, заспівали баби хіврі. вітько тоді вважав, що вони дуже сильно зганьбилися на все село, а ще раз таке повторювати не хотілось. 5.1 так, бо нікому не хочеться морочитися.     

Головний герой-іван сила  має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». у нього добре серце, чутлива душа. іван переймається чужою бідою, заступаючись за міху голого та інших.

в образі івана сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. він вміє досягати поставленої мети. завдяки характеру й здібностям іван став найсильнішою людиною. автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. все це є йому боротися за здійснення мрій, за волю.