Розкажіть про обдарованність івана франка​

Ім'я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов'язано з Україною. Україна — це Шевченко. Шевченко — це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки — України, у своїх творах нагадував людям про минулу славу України. Доля Вітчизни дуже хвилювала українського поета:

...Та не однаково мені, Я к Україну злії люди Присплять, лукаві, і вогні її окраденую, збудять... Ох, не однаково мені!..

Здається, що щастя України було для поета більш важливим, ніж його особисте. Вільне життя, мирна хліборобська праця, щасливі діти, які не знають гіркоти раннього сирітства... Ось такою бачив Шевченко Україну в своїх мріях, відображаючи це в рядках вірша:

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть.

Затвори, сповнені любові до батьківщини, поета було заарештовано і відправлено на заслання, але не можна було вбити любов поета до України.

Дійсність викликала обурення в душі Шевченка, бо вона була зовсім не схожа на його мрії. Він скрізь бачив жахливі картини народних страждань, які болеві відгукувались у його щирому серці. Пригнічений, поневолений, знесилений важкою працею та закріпачений духовно народ з останніх сил працював на панство, яке загнало народ у ярмо. І люди зрікалися своїх волелюбних прагнень, і день за днем несли хрест своєї долі. Жорстокість.

Рідна мова спитай себе, дитино, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова; і в голосі яснім ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова. з родинного гнізда, немов пташа, ти полетиш, де світу далечизна, та в рідній мові буде вся душа і вся твоя дорога, вся вітчизна. у просторах, яким немає меж, не згубишся, як на вітрах полова. моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. д. павличко слово а вкраїни мова — мов те сонце дзвінкотюче, мов те золото блискуче, вся і давність, і обнова — українська мова. розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі пречудесно, пречудово розцвітай же, слово! хай ізнов калина червоніє, достигає, всьому світу заявляє: я — країна україна — на горі калина! п. тичина /на вибір/