Рекомендації як слід звертатися до старших і однолітків твір

Забывать о нельзя, ни при каких обстоятельствах, даже если встреча была случайной, даже если вы спешите или встретились на улице. мужчина – женщину; младший – старшего по возрасту; входящий в комнату – присутствующих; уходящий прощается с остающимися.если вы увидели человека, которого хотите , не следует пробираться к нему через всю комнату или сквозь толпу, расталкивая остальных. обычно используют мужчины, при этом не нужно говорить слова . мужчина не протягивает первым руку женщине для .слова нужно произносить четко и внятно, глядя при этом на того, кому они адресованы. считается неприличным при отводить взгляд в сторону, рассматривать помещение и других гостей. слова , как правило, улыбкой. следует избегать излишне громких , жарких объятий и поцелуев. невежливо стоять боком, а тем более спиной к тому, кто вас . нужно повернуться к человеку и улыбнуться.- назовите, , какие слова и прощания вы знаете? (учащиеся отвечают на вопрос)4.2. сортировка карточек со словами и прощания на доске и запись их в тетрадях. один-два учащийся у доски, остальные у себя на рабочих местах. можно провести игру “найди ошибку”, когда карточки специально переставляются из одной группы в другую. слова   - общие формы : - (словарное слово - разбор слова, добрый день (утро, ( разрешите вас .- позвольте вас .- рад вас .- мое почтение.- нижайший поклон.- доброго здоровья.допустимые формы только для близких или родственников: , салют, здорово. слова прощания  - общие формы : - до свидания (словарное слово - разбор слова, до встречи.- прощайте.- всего хорошего ( счастливо.- разрешите попрощаться.- позвольте попрощаться.- разрешите откланяться.- позвольте откланяться. допустимые формы только для близких или родственников: пока, , чао.

Хоч не літак, а крилатий, без крил не може працювати. (вітряк)* * * знизу клин зверху млин. тече вода а їй не біда. (парасолька)* * * і червона, й соковита, та гірка вона все літо. припече мороз – вона стала добра й смачна.  (калина)* * * кавунчики дрібненькі, смугасті та кисленькі, у колючки вбралися і кущиком назвалися. (аґрус)* * * мов маленький м’ячик, висить, а не скаче, рум’яне, гладеньке, на смак солоденьке. (яблуко) * * * торох, торох, розсипався горох. почало світати –  нема що збирати. (зірки)* * * дерев’яний та довгенький, маю носик я гостренький. на білому слід лишаю, усіх діток потішаю. (олівець)* * * ухопився за дріт, покотився у світ, потяг близняток цілий десяток. (електровоз)* * * коли хочеш ти читати, то повинен мене знати,  а коли мене не знаєш, то нічого не вчитаєш. (абетка)* * *  з небесної діжки крижані горішки на землю упали, шкоди нам завдали. (град)* * * спритний майстер у стрибках: на деревах, по гілках. вся руда, пухнастий хвіст, рідний дім для неї – ліс. (білка)

українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».

 

серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».

 

одним із найпоширеніших мотивів у піснях про кохання є мотив розлуки. і це не випадково: період розквіту народного пісенного мистецтва xv—xvii ст. був часом лицарської звитяги, далеких походів, запеклих боїв. молоді люди бачилися одне з одним короткий час, а потім минали довгі роки очікування, і від того, як відзначав м. гоголь, «кохання їх стає надзвичайно поетичним».

 

пісні про родинне життя говорять про радість і смуток, щастя материнства й горе сирітства, сімейну злагоду й незгоду. чимало пісень складено жінками, нещасливими в сім’ї, адже часто дівчину віддавали заміж за нелюба, котрий був, однак, багатим женихом. потім, у чужій сім’ї, вона ставала наймичкою, над якою збиткувалася свекруха, бо «невістка — чужа кістка», яку бив чоловік-п’яниця.

 

мати й дитя — це найпрекрасніші образи із загальнолюдської скарбниці духовності. чуттєвий зв’язок, що з дня народження існує між матір’ю та дитиною, дуже точно відбивався у зворушливо щирих і безпосередніх колискових піснях. усю любов і ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, що підпорядковується ритму гойдання колиски. монотонний тихесенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м’якенькими лапками підступає до мальованої колисочки муркотливий котик, голуби приносять на крильцях сон-дрімоту. і реальні котик, голуби, ластівки, і фантастичні сонко та дрімота в колискових піснях діють немов люди, що цілком відповідає дитячому первісному сприйняттю. ці пісні водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дитину з оточуючим матеріальним світом і моральними цінностями, заохочуючи їх до працелюбності, порядку, доброти і справедливості.

 

від добродушного гумору до в’їдливого глузування — таким є широкий діапазон настроїв і почувань у жартівливих піснях. іронія відчувається у самохарактеристиках: «хоч я гарна, та ледащо», «чи я собі не хазяйка та не господиня — три дні хати не мела, сміття по коліна». у жартівливих піснях постійно звучить протиставлення щедрих і скупих, роботящих і ледарів, скромних і хвалькуватих, кмітливих і недотеп, причому виразна перевага надається першим. сміху бояться навіть ті, хто нічого не боїться. так створюється колективна думка про народну мораль, етику й естетику.

 

хоч би про що йшлося у ліричній пісні, вона зворушує щирістю й безпосередністю. її творцям властиве конкретно образне мислення, вони говорять про те, що їх хвилює, викликає радість чи смуток. у родинно-побутових піснях яскраво вимальовується вдача людини: задерикувата чи покірна, вперта чи поступлива, сварлива чи лагідна, а крізь призму почувань однієї людини відбивається характер цілого народу. і саме співзвучність родинно-побутової пісенності із загальнолюдськими цінностями забезпечила їй любов та незгасаючу популярність у народі.