Вірш на тему наша школа наче вулик, будь-ласка, дякую

Григо́р миха́йлович тютю́нник— украинский  писатель-прозаик. младший брат писателя  григория тютюнника. григор михайлович тютюнник родился  5 декабря  1931 года  в крестьянской семье .во время  войны  жил у своего дяди на  донбассе. учился в  1947 году  в училище. там получал 700 грамм  хлеба, что ему выжить.после службы в  военно-морском флоте  (во  владивостоке), где он учился в вечерней школе, впервые пробует писать (на языке).  после окончания  харьковского университета  в  1962 году  григор тютюнник вёл педагогическую деятельность в вечерней школе на донбассе. в  1963-1964  годах  работает в редакции газеты « украина», публикует в ней несколько очерков на разные темы и первые рассказы:   «чудак»,  «розовый мрак»,  «сито, сито…»,  «кленовый побег». молодёжные журналы  «днепр»  и  «смена»  печатают  новеллы  «лунная ночь»,  «завязь»,  «на пепелище»,  «в сумерки»,  «чудеса»,  «смерть кавалера»заинтересовавшись  кинематографом, григор тютюнник работает в сценарной мастерской  , создаёт сценарий по роману  григория тютюнника  «водоворот». в  1966 году  вышла его первая книга «завязь», ставшая одной из тех книг, которые засвидетельствовали новый взлёт украинской прозы и сделали популярным имя григора тютюнника, одновременно выделив его среди творческой молодёжи. журнал «дружба народов» отметил рассказы тютюнника как лучшие в своих публикациях  1967 года. в  1968 году  « газета» объявила всесоюзный  конкурс  на лучший рассказ. григору тютюннику была присуждена премия за рассказ  «тысячелистник». произведение дало название сборнику  1969 года, в которую вошли повесть  «осада»  и несколько рассказов.  не будучи в состоянии во всей полноте реализовать свой талант в атмосфере чиновничьего диктата над ,  6 марта  1980 года григор тютюнник покончил жизнь  самоубийством (повесился). похоронен на  байковом кладбище. григору тютюннику посвящена одна из витрин  музея одной улицы. в середине 1960-х годов писатель жил в доме №34 на  андреевском спуске. в витрине музея выставлены рукописи г. тютюнника, письма к другу, коллекция оригинальных фотографий.

ответ:

видатний філософ і гуманіст г. с. сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. великого значення він надавав інтелекту. розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. сума знань – це ще не все. потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.

є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.щастя людей – у їх “сродній” праці.

сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до великої русі, до дружби між людьми.

його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.

визначне місце в теорії морального становлення належить його на працю та трудове виховання.

учення г. сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.

праця – природна потребаспоріднену працю

видатний філософ і гуманіст г. с. сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. великого значення він надавав інтелекту. розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. сума знань – це ще не все. потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.

є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.

а щастя людей – у їх “сродній” праці.

сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до великої русі, до дружби між людьми.

його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.

визначне місце в теорії морального становлення належить його на працю та трудове виховання.

учення г. сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.

праця – природна потреба

кожного, але тільки праця вільна, “еродна”. щастя людини, писав сковорода, – у спорідній праці її для суспільного добра. загальне благо і особисте щастя повністю іалежать від того, чи працюватимуть люди відповідно до природних нахилів “еродності”, чи ні. він закликав: пізнай самого себе і відповідно працюй.

учення сковороди про працю і виховання любові до неї – цініий внесок до скарбниці філософської, етичної, педагогічної світової думки.