Твір на тему "героїчне минуле у піснях" заранее с:

Звернення сурикова до теми підкорення сибіру і до образу єрмака було далеко не випадковим. красноярец суриков був особливо пристрасним патріотом рідного краю і завжди виявляв гарячий інтерес до минулого сибіру. а образ єрмака жив в сімейних переказах роду сурикова: вважалося, що далекі предки художника - донські козаки - прийшли колись сюди разом із загоном відважного підкорювача сибірської землі.  у «ермаке» суриков піднявся на надзвичайну навіть для нього висоту історичного прозріння. недарма він стверджував, що композиція картини була їм продумана і вирішена до того, як він ознайомився з літописним викладом події. «а я ж літописі не читав. вона [картина] сама мені так представилася: дві стихії зустрічаються. а коли я, потім вже, кунгурском літопис почав читати, бачу, зовсім, як у мене. зовсім схоже. кучум адже на горі стояв. там у мене скачущие ».  але суриков не тільки показав боротьбу цих двох сил, він розкрив їх характер, правдиво і ясно представив суть і значення історичної події.

Народ шанує пісні марусі чурай за те що в її піснях вона показує свою любов до рідної землі, про її життєві ситуації, та випадок із грицем. маруся дуже шанує україну та любить її всім серцем, також вона дуже талановита, її твори з покоління в покоління, іх слухають навіть люди з інших країн.пісні марусі чурай вчать любити та цінувати життя. шанобливо ставитися до людей та речей, які варті уваги.  українська піснетворця відома майже у всьому світі. її пісні ллються рікою та у душу. вони надихали тоді козаків, а зараз воїнів на патріотичні почуття. вона виховую любов до батьківщини. ці пісні є скарбом нашого народу. вони цінні тим,що покликані зміцнювати дух та утверджувати національну гідність

про лисицю

жили собі дід та баба. одного разу дід зимою поїхав ловити рибу. наловив дід риби й їде. тут іде лисиця, баче, віз. притворилася вона що мертва і лежить. дід остановив коня. дивиться, лисиця. «ото буде бабі воротнік», — подумав дід. ударив її батогом, вона лежить. дід за хвоста її взяв і кинув у бричку. лисиця тим часом баче, що він ніякого внімания не звертає, поскидала рибу з воза і сама потихеньку сплигнула. позбирала вона рибу, сіла собі та й їсть. тут іде вовк.

— здоров кумо!

— здоров куме!

— ти, — каже він, — рибу їси, а я три дня нічого не їв.

а лисиця й каже:

— та піди, куме, та й налови собі рибу, і будеш їсти.

а вовк і питає у лисиці:

— як же мені її наловить?

лисиця каже:

— піди на річку опусти хвоста в ополонку і кажи: «ловись рибко велика та й мала».

пішов вовк на річку, опустив хвоста в ополонку та й каже:

— ловись рибка велика та й велика, ловись рибка велика та й велика.

поворушив вовк хвостом, а хвіст примерз, а потом й каже сам собі:

— от трохи ще й посиджу.

тим часом лисиця побігла у село і кричить:

— гей люди вовка бить! гей люди вовка бить!

люди, хто взяв вила, хто лопату, та й побігли. а лисиця залізла в одну хату виїла сметану, намазала тістом голову і пішла. сіла під кущ і сидить. люди вовка на річці били-били, били-били. він єлі побитий без хвоста утік. іде вовк, коли сидить лисиця.

— ой, кумо, єлі живий, мене так били, так били, що хвоста я одірвав, тікаючи.

а лисиця й каже:

— мене, куме, тоже били, всю голову розбили так, що я не можу встать.

вовк каже лисиці:

— сідай, кумо, я тебе довезу.

лисиця стрибнула йому на спину і вовк її везе. лисиця їде-їде й каже:

— битий небитого везе, битий небитого везе.

а вовк іде та й питає:

— що ти, кумо, кажеш?

— та кажу битий битого везе.

довіз її вовк до лисиччиної нори, стрибнула із спини вовка та й каже:

— який ти дурний, вовче, ти битий я небита. битий небитого віз, битий небитого віз.

і стрибнула в свою нору, а битий безхвостий вовк пішов у ліс.