Сюжетні лінії пісні стоїть явір над водою !

На пиши мне ! так само как тебе !

Вот: епітети: рідна мати моя, дорогу далеку, рушник вишиваний, росяниста доріжка, зелені луги, солов'ні гаї, незрадлива материнська ласкава усмішка, засмучені очі хороші твої, вірна любов. метафори: цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов'їні гаї, і твоя незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші твої. і на тім рушнику оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. порівняння:     простелю, наче долю. символ: рушник - доля. римування: перехресне. віршовий розмір: чотиристопний анапест.

Цитатна характеристика:   - «настя була веселої вдачі»;   - «…слово «хуррем» значить: або спокійна, або безжурна, або весела. не знала тільки, чи се по-татарськи, чи по-турецьки»;   - «вона весь час бажала собі одного: жити, жити, жити — за всяку ціну жити, хоч би в біді й пониженню, в татарській неволі! бо світ був такий гарний, гарний ! а вона була ще така молода, молода! »;   - «вона була в чорних скрипучих матах. здавалося їй, що се домовина. і що в тій чорній домовині похоронена вся її ясна дівоча минувшість»;   - «…галичанка настуся»;   - «чому діти тої землі, з котрої вийшли, йшли у неволю, хоч вони ростом і силою більші від татар. чому вони женуть татар у неволю, але татари їх? »;   - «…прийдеться їй стати невольницею або може, жінкою одної з тих брудних потворів, про які ще вдома оповідала їй бабуня, що вони родяться сліпі, як собаки»;   - «на татарських ременях пригадувала собі, що не тільки її мати, але й вона сама жертвувала себе в хоробі на службу богу. а потому, коли минула хвороба, забула свій обіт і знайшла собі земного нареченого»;   - «збентежено вибиралась настуня до школи невольниць, але ум її працював живо. розуміла ясно, що в сій школі може бути побудована підвалина її дальшої долі — доброї або злої»;   - «не мав слушності батько, коли говорив, що здоровля найбільше добро людини,— подумала.— бо ще більше добро свобода»;   - «…чому жінка не мала б займатися державними справами? »;   - «ти маєш слухати аллага на небі й султана на землі! »;   - «боронилася в своїм нутрі, як борониться метелик, кинений у воду. одинокою її опорою був хрест… і держалась його так, як держиться мурашка на малій трісочці, котру вже несе повінь»;   - «…втягувала в свої думки його науку, як втягує квітка росу в ніжні листочки. і дозрівала на очах, як черешня.»;   - «не в перлах, а в ланцюгах ішла не по , а по поросі, скропленім слізьми невольниць. у волоссю не мала дорогого «горючого каменя», а зате немов палахкотів горіючий камінь у голові: хвилями відчувала пекучий біль у голові, що здавалося їй, немов її, власні очі в нутро голови. коли біль уставав, віддихала, мовби на світ щойно вродилася»;   - «…волосся золотисте, очі легко сині. личко біле як сніг з таким відтінком, як перша пупінка рози, а таке лагідне, як у його матері, що все боїться за нього. і притім так само енергійне! » (сулейман про настю);   - сулейман: «…він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра більше пригадувала його матір»; - «одначе, все-таки не розуміла, як вона, бідна невільниця, замкнена в клітці птичка, може рідному краєві, з котрого вийшла, й народові, котрий мучився там»;   - «…молода хур рем приязніше відповідала на поклони слуг і невільниць, ніж привіти його жінок»;   - «…я невольниця. невольницю вдягають і роздягають по волі її пана»;   - «найбільше грошей ужила б я для найбільш нещасливих людей»;   - «сулейман: «адже я ще не зустрічав такої ані гордої дівчини, ані жінки. ніколи! »;   - «то була перша посада, яку дала роксоляна хуррем в палаті падишаха. як же багато їх роздавала вона потому — в європі й азії, на землях і на водах, в армії і флоті, у судах і скарбі султанськім! а все робила з одним таємним заміром і так витривало, як тільки робить жінка — жінка, котра любить і ненавидить»;   - «…делікатні рученьки насті зачали ламати велику і сильну державу падишаха, що простяглася на три часті світу»;   - «з глибоких і тихих ущель і дебрів святої гори виходили до неї чудові мрії, мов срібна мряка, нечутно шептали до вуха, що вона призначена до надзвичайних діл»;   - «і пригадалося їй подруга ірина. що вона сказала б на вістку, що настя стала жінкою яка гордість пробудилась і її душі. вже не журитиметься ні скарби незлічимі матиме в руках»;   - «ти знаєш, що таке біль! встався за мною до все величного бога, що створив небо, і море, і вітри, і птиці небесні, що наказав людям творити добрі діла… дай мені знак який-небудь, матінко господня, воротанице! »;   - «а вона йшла, як єва, навіть не думаючи про те, чи він завагається з’їсти, все, що вона йому подасть — вона, його будуча жінка»;   - «ти володар великої держави, а я никла квітка»;   - «сулейман став мов перуном ражений. ще ніколи не бачив, як вона плакала була така одушевлена гарна в перлистих слезах своїх, як весна, кроплена дощиком. а внутрішній біль так у ній горів, як горить крізь вікна у нутрі дому»;   - «бідна невольниця з далекої країни в болючій думці своїй назавше міняла свою любов до бога на хресті за любов до людини, за скарби світа сего, за діадем султанки, за владу на землі»;   - «а я тобі кажу, що з такою султанкою ще більше нема жартів! — докинув кітляр-агай, що бачив уже не одну жінку в гаремі»;