Іть скласти діалог з веселкою - 4 клас

Привіт! -привіт! -а  ти бачив сьогодні веселку? -ні будь-ласка розкажи якого ольору вона була   і   чи -в неї   були різні   кольори сині, зеоений, жовтий   та   ще   непамятаю. -мені   дуже   подобається дивитися на веселку   наступний   раз   обовязково подивлюся   на   веселку.

м. стельмах є справжнім майстром великої прози. у його різ­номанітній творчості помітне місце займають автобіографічні пові­сті, такі як «гуси-лебеді летять» і «щедрий вечір». прототипом михайлика, головного героя цих творів, є сам письменник у дитин­стві.

михайлик — ще маленький хлопчик, отже, сприймає життя безпосередньо і щиро. усе навколо для нього — справжнє диво, казка, як кожна дитина, він вміє насолоджуватися життям: нехай він і не має санчат, та ночовки можуть їх замінити, бо яка ж це радість взимку кататися на льодовій гірці; жменька доспілих чере­шень, норка борсука, випрошена в когось книжка дарують йому справжнє щастя. проблеми, що турбують михайлика, можуть зда­тися дрібними, та для нього вони надзвичайно важливі: де дістати книжку, як би так пройти до хати з вулиці босим, щоб не побачила мати, як пробратися до театру.

хоч михайлик ще тільки формується як особистість, та про нього вже можна сказати, що це добра, щира людина, яка вміє відрі­знити добрих людей від злих, щирих від лицемірів, яка поважає дорослих і їхню працю, що більш за все на світі хоче навчатися і стати вчителем. і оточуючі теж люблять михайлика: із задоволен­ням проводить з ним вечори дядько себастіян, намагається допо­могти йому мар’яна, дівчина люба ставиться до нього як до щиро­го друга.

михайлик тільки починає свій шлях, та дорослі вже бачать, що з нього має вирости неабиякий хлопчик. дід сказав про нього: «бу­деш іти межи люди і вибивати і» йому пророкують майбут­нє вчителя, хоч це малому хлопчикові здається неможливим, та крім того, що він розумний і кмітливий, михайлик ще надзвичайно ціле­спрямований: що тільки він не вигадує, щоб дістати нову книжку.

пророцтво діда виправдалося: з маленького сільського хлоп­чика виріс великий письменник, що не тільки добре пам’ятає свої  корені, а й  добре усвідомлює: за тем, ким він став, він має дякувати  односельцям  і родині, серед яких хлопець формувався як особис­тість.

Повість «маруся» належить до сентиментально-реалістичних творів. у ньому квітка-основ'яненко майстерно змальовує колоритні картини побуту українського народу, опоетизовує найкращі риси його національного характеру. показуючи високу моральність простої людини, автор наділяє її такими рисами, які оспівані в народно-пісенній творчості.  у найвидатнішій повісті г. квітки-основ'яненка «маруся» зображено ідеальне і разом з тим нещасливе кохання василя і марусі. молоді люди показані в повісті втіленням досконалості, як її розумів автор. елементи ідеалізації відчуваються навіть у змалюванні самої зовнішності марусі. і справді, маруся — надзвичайна красуня: «висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цві»  портрет змальований поетично, але в ньому немає індивідуальних рис, це — образ у дусі загальних фольклорних висловів про дівочу красу.  довершується портрет марусі докладним описом її вбрання, що має цілком етнографічний характер. біла сорочка, пишні рукава, вишиті червоними нитками, черчата плахта, шовкова запаска, каламийковий пояс, мережана хустка коло пояса.  ідеальні, як їх розумів автор, і риси характеру марусі. сам автор рекомендує її так: «о, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна».  подібними рисами наділений і василь: «хлопець гарний, русавий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум'яний, моторний, »  за доброту, працьовитість і чесність родина дрота шанобливо поставилась до василя. та перешкодою до одруження була лиха царська солдатчина і майнова нерівність. таке трактування є виявом реалістичного зображення дійсності.  василь благає наума змилуватись над сиротою і віддати за нього свою дочку. але старий дрот невблаганний. і василь кориться долі. щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця, де навчився грамоти.  щоб відтворити тяжке духовне хвилювання героя, письменник звертається до розмовних інтонацій: «а як побачив свою марусю, яка, замість, щоб на посаді сидіть, лежить на лаві під церковним сукном, хоч і убрана і заквітчана, та не до вінця з ним, а у яму від нього іти! як се побачив, закричав жалібно, застогнав, поблід як смерть, та тут же і впав, мов »  в образі василя втілено глибокі переживання, пов'язані з втратою надії на щастя.  у позитивному плані квітка змалював образ наума дрота, наділивши його ідеальними рисами українського селянина.  письменник ідеалізує становище селянства в умовах феодально-кріпосницької дійсності. відомо, що жоден кріпак не міг чесною працею забезпечити собі таке щасливе і заможне життя, як у наума дрота. обмеженість і консерватизм автора «марусі» виявляється в ідеалізації кріпосництва, в умовах якого чесні, працьовиті селяни, подібні науму дроту, ніби можуть забезпечити собі добробут.  як бачимо, важливим у повісті є те, що квітка-основ'яненко показав, яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені представники народних мас, і цим викликав симпатії до них. для того часу, коли виступав письменник, це мало певне прогресивне значення.  позитивним є, безперечно, й те, що квітка-основ'яненко вважав релігійність однією з основ усяких чеснот і високої моральності людини.