Моi думки про прочитану повiсть михайла стельмаха "гуси-лебедi летять"

Нещодавно я прочитал(-а)повість Михайла Стельмаха《"Гуси-Лебеді летять"》.У цій повесті розповідається про хлопчика,який дуже любить читати.Але його сім'я не може собі позволити купити йому книжок,у них не має грошей навіть на черевики.Тоді він вирішується на кражу у рідної матері
заради книжки.Він викрав семена тикви у матері й хотівпоменяти їх у дядечка,але коли вони шли з церкви вони побачили небожів його милосердя перемогло і він даа їм семян.Він не виміняв книжку із за дядечкиної жадністі,але він не жалкував.Прочитав цю повість я зрозуміла,що бідні люди біль добріше за багатих.

Можливо до

До написання "Лісової пісні" Леся Українка, можна сказати, готувалася все життя. У неї вона вклала "цвіт душі" і вилила зі свого серця "те, що не вмирає". Це не звичайна драма, це не тільки драма-поема, а драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня волинського замріяного лісу, зворушлива, глибока, мудра. "Лісова пісня" вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває перед нами чари Полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних, "безупинного руху жагучих" силах природи. Це пісня пісень не лише Лесі Українки, а й усієї української драматургії. Жагуча й пристрасна пісня про велику любов і жорстоку зраду. Свій твір поетеса назвала драмою-феєрією, тобто драмою, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, у якій поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. У "Лісовій пісні" Леся Українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими поетичними мріями. Місце дії поеми — густий предковічний ліс на Волині. Сюди напровесні прийшов до лісу юнак Лукаш і заграв на сопілці. Полилася дивна мелодія, краща від пісні весни — "весна ще так ніколи не співала". Сила пісні чарівна, незвичайна. Під її звуки оживає навіть природа. Дивно, прекрасно, солодко грає Лукаш, а ліс вторить цій мелодії своїм життям. "На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріша дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти". Музика Лукаша розбудила від зимового сну Мавку, викликала в ній нові, незнані поривання. У музиці юнака лісовій дівчині розкрилася безмежна краса людської душі, радість життя і творчості. Саме в цю весняну пору зароджується кохання Мавки й Лукаша. Проста мелодія пісні перевертає все в душі Мавки, на поцілунок парубка вона скрикує: "Ох! Зірка в серце впала!" Не звідане досі почуття і окрилює Мавку, і приносить болісні страждання, бо вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості й любові на все життя. Глибоке й самовіддане кохання до Лукаша — найкращий цвіт її душі. Мавка перша запитує: "Чи гарна я тобі?", захоплюється, що люди, як голуби, паруються "навік" Заради коханого вона залишає ліс і йде між люди. 

Як часто в нашому житті нам не вистачає яскравих подій , цікавих і захоплюючих пригод! Дорослі швидко забувають про тих історіях та іграх , які були у них в.детстве . Але , я впевнений, вони відчувають нестачу цікавого і веселого у їхньому житті. Деякі люди займаються екстремальними видами спорту , захоплюються творчістю , щось конструюють . Тим не менше, більшість не мають такої можливості , і компенсують все це за рахунок перегляду пригодницьких фільмів і читання пригодницької літератури . Я думаю , саме через це пригодницькі твори користуються таким попитом.
Вселовод Нестайко оповідає про пригоди двох хлопців , яких звуть Павлуша Завгородній і Ява ( Іван ) Рень . Ці хлопці справжні винахідники. Вони планують прокопати метро під сараєм , зробити підводний човен; намагаються влаштувати справжню кориду з коровою контрибуцію ; приймають участь у театральних постановках разом з однокласниками - звичайно, все це не без пригод! Повість складається з трьох частин , дві з них оповідає Павлуша , а одну - Ява. Те , що твір написано від першої особи , допомагає читачам не тільки побачити пригоди та витівки хлопців , а й осягнути їх внутрішній світ , зрозуміти краще їх характери, думки і прагнення. Павлуші і Яві , по-перше , притаманна надзвичайна активність , вони просто не можуть всидіти на місці! Я думаю , це важлива і дуже красива риса: не залишатися осторонь від подій , які навколо тебе . Хлопці дивують нас своїми історіями. Ідеї ​​, які Павлуша і Ява намагаються втілити в життя , часто виглядають нереальними і навіть смішними , адже вони тільки діти. Можливо , вони подорослішають і стануть справжніми винахідниками ? Можливо , люди , які конструюють літаки , придумують нові пристрої , роблять наукові відкриття , були в дитинстві такими фантазерами і розбійниками , як герої повісті Вселовода Нестайко ?
Мені дуже подобаються дійові особи цієї повісті .