Родовід максима гудзя у творі "хіба ревуть воли як ясла повні? "

Віта віта) хахах сама шукаю відповідь на це питання)

Польова царівна:   зустріч чіпки з галею.двужон:   історія вареника — притики — хруща — хрущова.дитячі літа:   важке дитинство чіпки.жив-жив!   чіпка в наймах, потім підпасич із грицьком у діда уласа.тайна-невтайна:   чіпка-вівчар, смерть баби оришки, розкриття таємниці про батька.дознався:   знайомство з галею.хазяїн:   зростання грицька як доброго господаря.

частина друга

січовик:   історія села піски (перехід козаків у хлібороби; історія родини мирона ґудзя).піски в неволі:   приїзд генерала польського до пісок; реєстра­ція селян; шинкарювання лейби; смерть мирона ґудзя в 99-річному віці.пани польські:   приїзд у піски пані генеральші, вечірки, одру­ження її дочок; «котяче царство» генеральші, доведення до смерті гене­ральші красивою й веселою дівкою уляною; приїзд старшого панича — поручика василя семеновича, пізніше — молодшого панича степана; розростання роду панів польських.махамед:   дитинство й молодість максима ґудзя, смерть його батьків.у москалях:   служба максима-москаля.максим — старшим:   отримання максимом звання фельдфебеля, одруження з явдохою; отримання «чистої» й повернення в піски.

частина третя

нема землі:   звістка про те, що якийсь луценко — справжній хазяїн чіпчиної землі; чіпка в пороха.з легкої руки:   чіпка в суді, спілкування із секретарем чижи­ком, який просить хабара 50 рублів, щоб «поправити діло»; пиятика чіпки в пороха; повернення додому.товариство:   знайомство й дружба чіпки з матнею, лушнею й пацюком; пияцтво; мотря в приймах у сусідки; «пропивання» нажито­го чіпкою (крім снопів пшениці).сповідь і покута:   сповідь чіпки в грицька й христі; дарування снопів грицькові; докори матні, лушні й пацюка.перший ступінь:   розробка матнею, лушнею й пацюком пла­ну пограбування хліба в пана; угода з гершком щодо продажу вкраденого.слизька дорога:   убивство чіпкою сторожа; чіпка зі своїм товариством у чорній; хвилювання христі за чіпку; чіпка і його товариші  на волі.на волі:   звільнення від кріпацтва піщан і звістка про відпрацювання панові ще два роки; обурення селян через їхню «дармову» дворічну працю на пана; звинувачення паном селян у «бунті»; приглушення  селянського бунту становим.сон у руку:   сон чіпки про вбивство сторожа; докори сумління  чіпки.наука не йде до бука:   повернення мотрі додому; щоденна  праця чіпки по господарству; дружба чіпки з грицьком; чутки в пісках  про крадіжки.

частина четверта

невзначай свої:   нічні збіговиська злодіїв (і чіпки з його то­вариством) у максима ґудзя.розбишацька дочка:   розмова чіпки з галею, з якої він дізна­ється про те, що максим ґудзь віддає галю за москаля сидора.козак — не без щастя, дівка — не без долі:   чіпка вмовляє сидора за гроші відмовитися від галі, виставляє всій роті могорич і до­мовляється з грицьком про сватання галі.на своїм добрі:   сватання галі, оглядини в чіпки; вінчання й бучне весілля; переїзд галі до чіпки; радісне життя молодих; дружба чіпчиної й грицькової родин; зведення чіпкою нового будинку; новий промисел чіпки (перепродування полотна).новий вік:   нове пореформене життя; історія життя шавкуна, який прибрав до рук цілий повіт (після смерті пана василя семеновича польського); піщани поважають чіпку як господаря; вибори чіпки в земство.старе — та поновлене:   обрання чіпки в ; компромат  на чіпку за колишні злодіяння (у нерозкритій давній судовій справі підозра за крадіжку пшениці в пана польського й убивство сторожа); відсторонення чіпки губернатором від «по неблагонадежности»;   гнів чіпки; смерть максима ґудзя.лихо не мовчить:   явдоха ґудзь, продавши свій хутір, переїздить після смерті чоловіка до чіпки; сварки явдохи з матір’ю чіпки; повернення чіпки «до старого» (пияцтво з товариством лушні, матні й  пацюка); смерть явдохи.так оце та правда!   чіпка і його товариство вирізає хоменкову родину («вісім безневинних душ»); смерть галі; повідомлення мотрі  про скоєний сином злочин у волость; арешт чіпки; конвой чіпки до сибіру через піски.

Основна ідея комедії «мартин боруля» карпенка-карого, як і комедії «міщанин-шляхтич» мольєра, полягає в тому, що не аристократичне походження, а особисті якості людини визначають її роль і місце в суспільстві.

сюжетні лінії комедії схожі. подібно до того, як журден мольєра, охоплений манією дворянства, розпоряджається долею своєї дочки люсіль, боруля, персонаж п’єси карпен-ка-карого, віддає свою дочку марисю за уявного шляхтича націєвського і відсилає свого сина степана на службу в земський суд. дружини центральних персонажів (пані журден і палажка) і діти (люсіль, марися) чинять опір своїм чоловікам і батькам. значну роль в обох п’єсах відіграють образи слуг (ков’єль, омелько), які молодим героям в їхній боротьбі за особисте щастя. нарешті, головні герої обох комедій зазнають поразки.

аналізуючи характери дійових осіб, бачимо, що деякі з них можна поєднати в пари: пан журден — боруля, пані журден — палажка, ков’єль — омелько.

дружини схожі насамперед своїм ставленням до чоловіків. пані журден негативно ставиться до вигадок свого чоловіка. палажка також опирається чоловікові, хоча робить це менш послідовно, ніж пані журден. потрапивши під вплив мартина, вона спочатку схвалює його рішення видати марисю заміж за дворянина націєвського.

вихідці з народу, слуги ков’єль і омелько, наділені непідробним почуттям гумору. завдяки їхній винахідливості і тверезому підходу до життя, молодим героям удається протистояти волі деспотів-батьків.

але найбільше схожі центральні персонажі — журден і боруля. манія, яка оволоділа ними, робить їх наївними, унаслідок чого вони здійснюють комічні, безглузді вчинки. обидва відмовляються від традиційного способу життя і запроваджують у своїх господах дивні порядки. для свого перевиховання журден наймає вчителів музики, танців, філософії; замовляє новий дорогий костюм, який йому не личить. щоб повністю зрівнятися з аристократами, журден хоче завести собі коханку, дорімену.

мартин боруля, задумавши стати дворянином, не хоче бути схожим на «мужиків». мартин мріє розвести собак, їздити на полювання, грати в карти — робити все, як роблять дворяни. дітям своїм мартин заборонив називати батьків «по мужичі»: «мама», «тато», а неодмінно так, як це в панів кажуть: «мамінька», «папінька»; наймитам же звелів величати себе «паном». мартин бере приклад із дворян і відмовляється від праці, уранці довго нудиться в ліжку, хоч і боки болять з «не-привички»; дочку марисю примушує сидіти за п’яльцями, бо то, мовляв, панське діло; сина степана влаштував на службу до земського суду, бо така служба личить дворянинові.

і пан журден, і мартин боруля хочуть бачити своїх дітей в аристократичному світі і тому забороняють дочкам шлюби з їхніми коханими. пан журден не дозволяє люсіль вийти заміж за клеонта. він хоче, щоб його зять був знатного роду. журден погоджується видати дочку навіть за турка, аби той був дворянином. мартин боруля теж не дозволяє зустрічатися дочці марисі з миколою, бо хоче дочку «пристроїти за благородного чоловіка». та її «благородний» жених виявився шарлатаном.

невдачі «переслідують» мартина борулю, здавалося б, скрізь: сусід-поміщик виграв позов у суді; степана прогнали з канцелярії; наречений марисі виявився нечесною людиною і втік, чому марися безмірно радіє; нарешті, через одну літеру в прізвищі (боруля — беруля) не затвердили мартина в дворянство, і довелося спалити всі папери, а разом із ними й надії вийти колись на «дворянську лінію».