Риси характеру клими із таемного товариства. боягузів або засіб від переляку √9 29

Я недавно читала твір Лесі Ворониної " Таємне товариство боягузів" . Це надзвичайно захоплююча історія про хлопчика Клима та його пригоди . Клим - боязкий , несміливий парубок , який дуже боїться свого друга Кактуса .Він оминав його , тікав , ховався від Сашка . І одного разу потрапив у секретну лабораторію ТТБ .Там він провів експеремент , який змінив хлопця .
   Тепер він став сміливим , уже не боявся Сашка Смика , був впевнений у собі . Незважаючи на страх , який деколи до нього приходив , Клим завжди не відступав .Це доводить що він відважний і рішучий .Йому довелоя подорожувати машиною часу ,виконувати інструкції бабусі Соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків .
      Мені цей твір дуже сподобався. Але найбільше герой повісті . Я теж буду намагатися бути такою сміливою і рішучою , як він !

Лінощі псують людину. 

Хочеться їсти, та не хочеться лізти. 

Тільки пить та гулять, а до діла руки болять. 

Іван на дуду грає, а Марія з голоду на кутні співає. 

Ходить, як медвідь за горобцями. 

Пішла по масло, та й у печі погасло. 

Пішов провідать, та й зостався обідать. 

їхав на обід, але й вечері не застав. 

Сидить надувається, три дні в чоботи взувається. 

Під лежачий камінь вода не тече. 

Лежали на боку, не заробили й на понюшку табаку. 

Пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. 

Хто пізно встає, у того швидко хліба не стає. 

Ти його в плуг, а воно тобі в луг. 

Гультяйство губить хазяйство. 

Ліньки без хліба обідають. 

Ліньки пісні співають та латки латають. 

У лінивого що у дворі, те й на столі. 

Із лежі не буде одежі, а зі спання не буде коня. 

Хто празників питає, той сорочки латає. 

Догулялись та доспались, що на зиму без хліба зостались. 

Лінивому жить весело, та їсти нічого. 

Лінь чоловіка не годує, а тільки здоров'я жує. 

Безділля мішай із ділом — з ума не зійдеш. 

Ледачому животові й пиріг вадить. 

Робить, як мерзле горить. 

Іде воювать, а рушниці не хоче брать. 

Ходить, як три дні не їв. 

У неряхи та непряхи нема доброї рубахи. 

Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти. 

Як до діла, то й спина заболіла. 

Дожидатись долі, то не матимеш і льолі (сорочки). 

Як голодний, то їв би, а як наївся — спав би.

Климко розплющив очі , перше ,що він побачив перед собою, - схвильоване обличчя свого друга Зульфата, який стояв над ним.
 - Нарешті оклигався! Майже два дні без памяті був, а я весь цей час місця собі не знаходив, переїхав до тебе. Головне знаєш, що - тебе урятувала сіль, куля , якою в тебе вистрілили потрапила у мішок з сіллю, а ти залишився живий, тільки оглушило бідолаху.
- Справді?- невірячи словам друга перепитав пересохлими губами Климко.
 - Авжеж, якщо б ні ми з тобою зараз не розмовляли.Ну не будемо про погане, ось ти одужаєш і все стане на свої місця, аби тільки війна скінчилася!