Ланцюжок до слова осинь сонце и витер

езоп (грец. αίσωπος, жив у vi ст. до н. е.) — грецький байкар, автор відомих «байок езопа». перший грецький історіограф геродот свідчить,що езоп народився у фрігії (мала азія) був рабом аристократа іадмона на острові самос  ; отримавши волю, подорожував по греції, вавилонії та єгипту. чимало запозичень і сюжетів з езопа використали відомі байкарі жан лафонтен та іван крилов. з переказів і легенд про езопа, що дійшли до наших часів, постає обличчя народного мислителя і наставника-мораліста. підкреслюється його духовна шляхетність, мудрий розум, любов до простої людини, якій присвячені всі настанови байкаря.

писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. врешті всі вони увійшли у збірку під загальною назвою "байки езопа". точну їх кількісь не встановлено, але вважають, що езопу належить близько 400 байок (і навіть 650). у образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки і захланність. на жаль, жодних його рукописів і оригіналів творів до наших днів не дійшло — його твори свого часу у невідомо ст. до н. е. упорядкував деметрій фалерський, але збірка не збереглась. відомі лише віршовані переробки творів езопа, написані федром, бабрієм та авіаном.

за однією з легенд про смерть езопа, цар крез послав його у місто дельфи принести у величному храмі пожертву богові апполону.підступні й жорстокі жерці, які вже давно ненавиділи езопа, підклали в його торбину священний золотий кубок бога і обвинуватили в крадіжці, а потім засудили езопа до смерті і скинули зі священної скелі парнаського хребта в безодню. тепер езоп вважається батьком байок.

Жанрово-тематичне розмаїття:

козацькі;

чумацькі;

кріпацькі;

солдатські;

бурлацькі;

заробітчанські.

Кожен з цих циклів має свої особливості, але всі вони об’єднані соціальними мотивами і найкраще характеризують певну історичну епоху.

Соціально-побутові пісні різнопланові і за тематикою, і за сюжетами, і за мотивами, і за коло­ритністю образів. Для них характерне поєднання реалістичної конкретності з метафорично-симво­лічною образністю, вони багаті на традиційні для народного епосу метафори, постійні епітети, порівняння. Це пісні про гірку долю простого люду в умовах тоталітарних режимів, соціальну не­

рівність, громадські, родинні, побутові конфлікти, природне віковічне прагнення народу до волі, пошуки шляхів до кращого життя тощо.