Де й коли відбуваються події новели «За мить щастя»? 2. Поясність значення назви твору «За мить щастя». 3. Жанр твору «Залізний острів»? До якого твору входить новела ? Хто був попередником О. Гончара в цьому жанрі? 4. Поясніть значення назви «Залізний острів» 5. Схарактеризуйте образи Тоні й Віталіка. Як вони поводяться у критичній ситуації?

ответ:1.Рангун-Угорщина,2-За мить щастя — новела Олеся Гончара, написана 1964 року. Головною темою твору є зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя,3-Жанр «Залізний острів»: новела-засторога (з роману в новелах «Тронка»),4-Тема «Залізний острів»: розповідь про романтичну подорож закоханих Тоні й Віталика на старий залізний крейсер, яка мало не закінчилася трагедією.

5-Тоня Горпищенко, яка працює вожатою в піонерському таборі. Можна також наголосити на її любові до вихованців, дбайливому ставлені до природи та зацікавленні історією рідного краю. Тоня також виділяється своїми вигадками і завзяттям, і голосом, як веселий дзвіночок. Хоч нікому і не потурає, уміє всякого приструнити. Тоня завжди в оточенні дітлахів. Уміє вона їх зацікавити, розповісти про кожну рослинку чи команшку, водить у походи. Тоня : весела, допитлива, працьовита, віддана, відповідальна, має підхід до дітей, щира, чесна, чиста, здатна на сильні почуття, переймається долею світу.

Віталик: на вигляд звичайний, необережний, досвідчений радист, чистий душею, романтичний, цілеспрямований, не падає духом, активно шукає виходу із скрутної ситуації, допитливий, скоромний, чесний, розумний, сміливий, відповідальний.

Объяснение: Пере але

я навіть не знаю як вони поводяться у критичній ситуації...

   Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку. 

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків. 

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. 
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.