Повний аналіз "десь надходила весна"та "одчиняйте двері" павла тичини!

Павло тичина — видатний український поет, відомий перш за все як ніжний лірик. його пейзажні за риси, інтимна поезія, філософське сприйняття світу не можуть не захоплювати, не зачаровувати.  так, читаючи збірку "сонячні кларнети", де сконцентровані, здається, усі почуття й переживання автора, ми ніби й самі переносимося в його поетичний світ, наповнений барвами та музикою. чому, знайомлячись із поетичним доробком павла тичини, ми ніби на дотик відчуваємо картини, змальовані у віршах поета? чому ніби чуємо ніжні прекрасні мелодії, що лунають у рядках поезій? тому, що настільки натхненне зображення почуттів через символи важко знайти ще в когось із поетів.  інтимна лірика п. тичини вражає нас силою відчуттів, вдало підібраними образами-порівняннями, які, немов картина художника, показують нам внутрішній світ ліричного героя. для його творів характерним є зображення внутрішніх почувань через зорові образи природи.  у вірші "десь надходила весна" етапи закоханості та стосунків із дівчиною змінюють один одного так само, як і пори року: весна — візит кохання, літо — переломний момент.  почали тумани йти. —  я сказав: не любиш ти!   стала. глянула. промовила.  от і осінь вже прийшла.  зрозуміло, що зима в поезії — пора розчарування й туги:   зажуривсь під снігом гай. —  я сказав їй: що прощай!   простенькі, на перший погляд, невибагливі пейзажні зариси приховують у собі велике смислове навантаження. символізуючи перебіг почуттів від спалаху до згасання, вони звучать сильно й виразно.  якщо уважно вивчити доробок павла тичини, то можна помітити, що саме символізує те чи інше природне явище. так, змалювання хмар у поезіях майстра слова означає, що йдеться про сумний, тужливий настрій. це можна побачити у вірші "я стою на кручі":   випливають хмари —  сум росте, мов колос:   хмари хмарять хвилі —  сумно, сам я, світлий   тенденцію до надання образу хмар символічного значення страждання спостерігаємо й у творі "з кохання плакав ":   з кохання плакав я, ридав.  (над бором хмари муром! )  той плач між нею, мною став —  (мармуровим   так само можна відмітити й інші постійні символи поезії павла тичини: весна — кохання, сонце — радість, любов до життя, вітер — доленосні зміни тощо. кожен із цих образів змушує читача шукати підтекст у віршах і знаходити його у свіжих авторських співставленнях і порівняннях, дозволяє глибше зрозуміти думки та переживання ліричного героя.  недарма твори митців-символістів є одними з найцікавіших в історії світової літератури. треба мати неабиякий талант і фантазію, щоб зуміти описати всі внутрішні поривання людини через систему символів, нових та оригінальних. 

Тепле сонечко сідає, синій вечір на поріг, наче човник пропливає срібний місяць угорі. тихі сутінки кружляють, мрії, сни прийшли до нас. колискової співають: "на добраніч, спати час". капітанам море сниться, а пілотам - висота, машиністам - залізниця, будівельникам - мiста. до нових планет рушають комнонавти в мріях, снах, щедрий урожай збирають хлібороби на ланах. хоч усюди ніч кружляє - прикордонник наш не спить, мирні сни охороняє й неба чистого блакить. вітерець нічний зітхає, зорі вкрили небеса. завтра день новий засяє, всі здійсняться чудеса. всі здійсняться

Iз давнiх-давен уславилась земля украïнська пiснями, якi передавалися вiд  поколiння до поколiння, вiд матерi до дiтей бережно, як найцiннiшi релiквiï.  пiснi розкривали духовний свiт народу, його прагнення i сподiвання, горе i  радощi, давали сили в трудi i боротьбi за визволення.  "украïнська народна пiсня,  ї писав м. стельмах,  ї увiбравши в себе i грозовий, i барвiнковий ласкавий свiт, iсторiю i побут,  болючi роздуми i найнiжнiшi почуття, воiстину генiально поєднала пристрасне й  емоцiйне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями "  доля украïнськоï пiснi сумна i велична. незважаючи на перешкоди i  лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати красою новi поколiння. кожна пiсня,  мов iскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав  укладач збiрки "найкращi пiснi украïни" михайло шевченко: "вона має те  велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям  духовностi  ї має дух! "  народна пiсня  ї це насамперед iсторiя украïни та невмирущiсть душi народноï, це свiт  життя i боротьби, надiй i сподiвань, якi не людину i в найтяжчi часи.  минають столiття, змiнюються суспiльнi устроï, потрясають свiт вiйни i  голодомори, на змiну одним поколiнням приходять iншi зi своïми смаками й  уподобаннями. а народна пiсня залишається, даруючи свою красу та неповторнiсть.  может так подойдет