Харектеристика мирослава из казки захар беркут

Мирослава — дочка заможного боярина тугара вовка. багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і мирослава достойна його дочка. «…попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу» побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї: «от дівчина! тій не жаль би бути мужем. і певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько! » 1 тугар вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. мирослава не згодна з батьком, для неї батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька: «я не піду дальше. я не стану зрадницею свого краю! я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру». потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «не хочу його ласки! » мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. і хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй батьківщині. батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча мирослава залишається з максимом. вона звертається до захара беркута з проханням прийняти її за дочку, бо « тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів» . мирослава полюбила простого селянського хлопця. у цьому образі іван франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. в особі максима мирослава бачить усіх тухольців. мирослава — один із перших образів дівчини- патріотки в українській літературі.

ответ:

минуло п'ять років. кожен персонаж знайшов власну стежку в житті. та куди б не занесла доля наших улюблених героїв, пам'ять про шалені пригоди в цирку завжди манила друзів, за сотні кілометрів об'єднувала їхні серця.

    одного разу вирішив іван сила на деякий час полишити свій дім, щоб разом з мілкою податися до чудової столиці. навіть не вірилося, що кілька років тому місто здавалося зовсім чужим та вражало величчю споруд. нарешті потяг спинився на тому ж вокзалі. сьогодні, як і колись, усі перехожі метушилися, кудись поспішали. але   тепер іванові це не здалося дивним. проте його увагу метушня на площі. річ у тім, що якийсь поліцейський упіймав чергового розбишаку. він голосно намагався переконати малолітнього хлопчину, що крадіжка – це неприпустимо. служник порядку продовжував:

- послухай мене, синку, колись я також вважав, що поцупивши чужу річ можна легко підзаробити. не чув за своїми ганебними вчинками жодної провини. поверни власникові кишеньковий годинник. попроси вибачення і можеш іти своєю дорогою.  

    голос, що звучав, здався іванові дуже знайомим. ще мить і погляд поліцейського упав на нашого силача. іван сила люб’язно усміхнувся. запала тиша. люд почав розходитися, а поліцейський обняв силача. мабуть, ви уже самі здогадалися, що це був міха голий.  

    почалась довга душевна розмова. друг розповів, що давно зав'язав з крадіжками. звільнився з посади охоронця в цирку й став працювати поліцейським. похвалився, що на новій роботі пристойна платня. у важкий час, коли намагався знайти самого себе, зустрів своє щастя. незабаром вони одружаться. здивований іван намагався щось сказати. та радісний товариш не замовкав і запросив на весілля.  

      іван теж попросив друга після торжества завітати до нього в гості. тільки тепер, мілка, котра увесь час не втручалась у розмову, смиренно покивала головою. поліцейський зауважив, що давно хотів після торжества відвідати дорогого приятеля, тому запропонував піні, пандорському, фандіго й ренаті приєднатися до подорожі. іван був у захваті. а мілка жартома пообіцяла, що приготує багато галушок, які на той час уже навчилась готувати. усі засміялися і втрьох попрямували столичним парком, геть усіяним пахучим цвітом…

объяснение:

минуло декілька років і ось іван сила з дружиною мілкою та інші учасники цирку зустрілися біля входу в цирк "бухенбах".там на порозі їх зустріла бахенбах,далі вони пішли до зали, до їх рідної зали,та промовила: "любі друзі, а давайте зробимо шоу та покличемо усіх знайомих та друзів".без роздумів всі згодилися на цю пропозицію. через тиждень прийшло багато гостей та циркачі зробили найкраще шоу за всі роки.після усіх номерів люди йшли і тільки промовляли: "цирк бухенбах відновився",і у цей момент повз них проходили сили із своєю дружиною. на наступний ранок бухенбах покликала усіх у свою кімнату та сказала: "дякую вам всім за останній виступ,цирк бухенбах розпадається". та потім іван викрикнув : "ні, не розпадається,я не проти і далі тут працювати".інші циркачі з ним погодилися ,вони не можуть жити без цирку,він - їхнє життя. усміхнулась та обійняла їх всіх,і вони пішли готувати наступне шоу.