На завтра надо текст: лист т. шевченка до молоді. .

ответ:

объяснение:

загребельний «диво» конфлікт влади і мистецтва сивоок і ярослав — це образи-антиподи, перший виступає як представник мистецтва, другий — влади. уведення в роман образу ярослави (позашлюбної дочки ярослава мудрого) загострює конфлікт мистецтва й влади та активізує протиставлення героїв, що можна простежити через зіставлення доль ярослава й шуйці, сивоока і ярослави. для князя держава відігравала провідну роль, була найбільш значимою в його житті. і саме вона стала між ярославом і шуйцею. для сивоока не менш значимим, ніж для князя державні справи, було мистецтво. проте, коли доля поставила вибір: собор чи кохана,— сивоок став на захист ярослави, переслідуваної за велінням князя, і загинув від меча своїх ворогів. конфлікт дістає такого завершення, тому що сивоок — митець, а мистецтво вільне. на такому тлі князь ярослав постає невільником свого високого становища. син сивоока, народжений ярославою, асоціюється з образом спадкоємця таланту сивоока. продовження конфлікту мистецтва й влади, а відповідно свободи та обов’язку людини, зображено в розділах, присвячених подіям xx ст. лише пам’ятки мистецтва тут потребують захисту. у сюжетній лінії 40-х рр. xx ст. влада ототожнюється з фашизмом, її представники — німецький професор шнурре і його помічник оссендорфер. «представник» мистецтва — учений-історик гордій отава, спадкоємець справи гордія — його син борис. між свободою людини та її обов’язком гордій обирає друге, керуючись при цьому твердженням: «якщо не зроблю я, то й ніхто не зробить», бо «якщо вмираю, то вмирає зі мною цілий окремий світ, відновити якии нікому не дано». він зробив свій вибір на користь обов’язку: залишався захищати культурні пам’ятки в окупованому києві, ризикував життям, незважаючи на малого сина бориса.у розділах, присвячених 60-м рр. xx ст. мистецька проблематика пов’язана з образом професора бориса отави. наявний жіночий образ — московської художниці таї зикової. у цій сюжетній лінії автор порушує проблему обов’язку й свободи людини. борису отаві ще належить зробити вибір між справою життя й особистим життям. він має змогу побачити наслідки цього вибору не лише на прикладі батька, але й своїх попередників (сивоока і ярослава). героя не полишає почуття обов’язку, проте борис отримує листа від таї, і завдяки цьому епізоду можемо говорити про умовну розв’язку сюжетної лінії.

іван сила – видатна українська постать, важкоатлет, що був визнаний найдужчою людиною планети у минулому столітті. цей чоловік утілює найкращі риси: благородство, щедрість, чесність, старанність.

    по приїзду до міста іван влаштовується вантажником на вокзал. і вже тут проявляє свою силу та талант: «іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників». він – дужий від природи, має силу підіймати багато важкого та не стомлюватись.

      познайомившись з  брякусом  у місті та ставши на шляху до слави, іван не покинув роботи: «попри грошову винагороду, яку сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».тобто окрім вищезгаданих позитивних рис, важкоатлет є ще й працьовитою людиною. доктор його всіляко розвивав. одного разу іван потрапив у таку ситуацію: подали обід і поклали велику купу різноманітних виделок та ложок. вдома, звичайно, чоловік так не харчувався, та й норм етикету не знав.  брякус  дозволив йому їсти так, як зручно, проте іван відказав, що навчиться.

      іван – чуйна людина, тому смерть  любого  тренера важко його вразила: «іван заплющив очі. крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці». він дуже щирий, відкритий, співчутливий. окрім цього, найдужчий чоловік планети є гарним товаришем та другом, готовим швидко прийти на .

      серце івана турбується не лише про себе, його вражають знущання з тварин, суспільна несправедливість та чимало інших важливих для людства проблем. отже, іван сила у творі о. гавроша наділений найкращими рисами, які він мав не лише від народження, а й розвивав у собі протягом усього життя.