Людина має безліч чеснот: доброту, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити . Усі вони засновані на любові людини до людини та людини до природи. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. Для того щоб бути милосердним, потрібно вміти прощати та бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до переможеного. Герої оповідання «Лось» яскраво демонструють нам це, але по-різному: брати мають усі ці чесноти, незважаючи на юний вік та відсутність життєвого досвіду, а Шпичак — зовсім позбавлений цих якостей.У творі зображено дивовижний світ заповідної природи, ще не зіпсованої людиною. Саме тому Лось почувається тут, як удома. У заповідниках люди зустрічаються рідко — це здебільшого туристи, які хочуть помилуватися красою природи або мисливці, які нелегально полюють на тварин. І якщо перші не становлять ніякої загрози, то другі, часом, стають справжніми ворогами дикої природи. 2. Охарактеризувати дійових осіб твору (записати в зошити БУДЬ ЛАСКА ДО ТЬ

1) Розповідь про федька який він паганій (його опис)
2) тут описується все про Толю сина володарів дому в якому жила сім'я Федька
3) Федько завжди спокушав тольку до своіх забав, його за це лаяли вдома батьки
4)Одного разу толя не втримався і пішов до хлопців   
5) Між хлопцями почалась суперечка (якраз була весна), толя і федя побились об заклад що завтра федько перейде річку з одного боку на інший перестрібуючи з льдинки на льдинки
6)вранці хлопці прогуляли школу і пішли на річку Федько взяв палицю і пострибав, дорослі помітили і кричали на нього але він не слухав
7)Толя почав заздрити і подумав що теж зможе і пішов на кригу, а ле крижинка відірвалась від берегу і попливла
8)Толя розгубився почав панікувати і плакати, та федько ж ні він одразу допоміг малому вистрибнути на берег
9) Але під ним крига тріснула та він провлився, батьки хлопців прибугли почали лаятись
10) Коли прийшов тата толі він запитав у ледь ледь жівого федька 
-ти це зробив? Та федько заради толі в перше в житті збрехав і сказав так
11) вдома ледь живого федька били та лаяли до поки він нещасний не втратив свідомість, потім його лікували декілька днів, але він помер, хоронило його все село а толя дивився у вікно і грався з чижиком якого він сказав федіровій матері віддати його

Докія з твору "Каторжна": 

"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"

"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."

 Докія з твору "Земля": 

"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."

"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."