Люди, , нужно на 2 стр хотя бы до 12 ночи "де лад там і скарб "

Ок я даже незнаю надо подумать

Поезія була зовсім раннім захопленням кобилянської.починаючи з 80-х років вона вже віддає пріорітет прозі.молода авторка пише тоді низку оповідань німецькою мовою.роль української письменниці кобилянській далась нелегко і одразу.надіслане до альманаху перший вінок оповідання вона вийшла заміж було відхилене за рішенням іваеа франка .значно пізніше ,коли на основі цього твору постала повість людина ,відбувся нарешті дебют ольги крбилянської в ролі української письменниці -публікація побачила світ у журналі зоря за 1894 рік.відтоді прозові твори кобилянської почали регулярно зявляти ся на сторінках українських видань.

Головним героєм п'єси є герасим калитка — сільський багатій, основою багатства якого є земля. маючи «шматочок кругленький» в двісті десятин, він прагне більшого: «всю землю навкруги скуплю, їдеш день — чия земля? калитчина! їдеш два — чия земля? калитчина! їдеш три — чия земля? диханіє спирає » весь смисл життя калитки, всі його помисли, вся енергія спрямовані на придбання землі.але для цього потрібні гроші. звичайно, добуває їх герасим важкою працею: сам не доспить і не прогуляє, але і своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час. не від того він, щоб і заробити на близьких: з кума савки, який просить позичити грошей, калитка хоче взяти великий процент та ще й вимагає «запродажню запись» на воли. заради грошей герасим ладен чортові душу запродати, тому й захопила його перспектива вигідно придбати фальшивих сто тисяч. коли ж він зрозумів, що став жертвою обману, не знайшов нічого кращого, ніж накласти на себе руки: для калитки «краще смерть, ніж така потеря! »я не можу однозначно стверджувати, що герасим калитка — негативний персонаж. у нього, як і у кожної людини, є й позитивні риси. він любить землю, по-своєму дбає про дітей, хоче забезпечити їхнє майбутнє, є надзвичайно працьовитим та цілеспрямованим. усі розрахунки та плани калитки грунтуються на реальній основі. примарливе прагнення копача знайти скарб його не захоплює. сам бонавентура змушений констатувати тверезу заповзятливість таких, як калитка, «хазяйственних мужиків», які поступово прибирають до своїх рук маєтки родовитих дворян. «хазяйственний мужик, — каже він, — велике діло! ворушіться, ворушіться! крутіть головою: купили у борща, купуйте у смоквинова, а там у щербини пани горять, а мужички з таскають це не вони привикли омари там, шампанське — от грошики й ухнули, а там і іменія ахнули! а ви галушечки, картопельку, кулешик, чехоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає »та жадоба збагачення повністю заволоділа герасимом, засліпила його, зробила злим та деспотичним. йому шкода шматка хліба для наймитів, хоч саме вони своєю працею тримають величезне господарство калитки. він не дозволяє запрягти коней, щоб підвезти свою дружину три верстви до церкви, бо «скотина гроші коштує». та я не засуджую герасима, а, швидше, співчуваю йому. адже, на мою думку, гроші — не найважливіше у житті, і щастя за гроші не купиш. калитка не був по-справжньому щасливим і за свої вчинки отримав по заслузі.                                                                             можна щось з відси взяти))