Якого кольру був шептало колі повернувся з прогулянки

сірого він обволчвся в грязуці щоб бути як усі

В основній історії розповідається про перського царя і його нову наречену. Король, Шахрияр, довідавшись про невірність дружини, страчує її, а потім оголошує всіх жінок невірними. Тоді він починає кожен день брати собі в дружини незайманих дівчат тільки для того, щоб стратити кожну на ранок. Зрештою, візир стратив так багато жінок, що не зміг знайти жодної. Шахерезада, дочка візира, пропонує себе як наступну наречену, і її батько неохоче згодився. Під час шлюбної ночі Шехерезада розказує королеві розповідь, але не закінчує її. Щоб довідатися закінчення казки, король змушений зберегти їй життя. Закінчивши розповідь наступної ночі, Шахерезада одразу ж розпочинає іншу, не закінчуючи її. Так відбувається протягом 1001 ночі.

Розповіді мають дуже різноманітний характер: історичні розповіді, любовні історії, трагедії, комедії, поезію, пародії і різні форми еротики. Численні історії розповідають про джинів, магів і легендарні місця, які часто змішуються з реальними людьми й географією; історичний каліф Гарун аль-Рашид є основним головним героєм, як і його придворний поет Абу-Нувас і візир, Джафар Аль-Бермакі. Іноді персонаж у розповіді Шехерезади почне розповідати іншим персонажам власні історії, приводячи до багатошарової оповідної текстури.

Різні версії мають різні індивідуально деталізовані закінчення (у деяких Шахерезада просить про прощення, в інших Шахерезада народжує дітей і король вирішує не страчувати свою дружину), але вони всі закінчуються тим, що король не страчує свою дружину, даруючи їй життя.

Казки Шахерезади можуть бути розбиті на три основні групи, які умовно можна назвати казками героїчними, авантюрними і шахрайськими.

Все досить просто. Автор твору порівнює життя людини, з життям коня.
У творі Дрозда, Шептало представлений нам як особа горда, нестадна, яка має свою думку. Він не зламавася, а просто намагається ужитися серед рамок конюшні. Шептало не такий кінь, як інші, в ньому живе дух свободи. Саме людина з такими якостями викликає у інших симпатію, бо Шептало - був сірим лише на зовнішній вигляд, а у іншіх коней була і душа сіра, одноманітна. А Шептало - це образ людини, людини особливої, яка завжди виходить за рамки звичайного соціуму.

Більш того, твір був написаний у радянські часи, коли поняття про свободу (культури, мови, віросповідання) було досить відносним. І такі "біли коні" могли бути навіть ворогами влади.