Твір- мініатюра на тему що я цікавого знаходжу у творах т. шевченка !

Тарас  григорович  шевченко,  незважаючи на те, що був кріпаком, він був вільною людиною! він був вільний у своїх думках, поезіях, творах!     у  його  творах  я  знаходжу  справжній  козацький  дух  і  патріотизм.  він  настільки  любив  україну,  що  був  готовий  померти  заради  неї.  у  своїх  поезіях  шевченко  закликає  не  цуратися  рідної  мові,  співвітчизників  і  родини!   ось  що  цікавого  в  творах.  на  мою  думку,  сучасним  людям  треба  брати  приклад  з  нього.  тарас  григорович  шевченко-справжня  людина!

Тема чуми вже давно і широко використовується світовими письменниками. і вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення «гострої інфекційної хвороби». ми вживаємо вислів «снід — чума xx століття», ми кажемо: «та ти чумний, чи що? ». і мало хто при цьому згадує справжнє значення одного з компонентів цих висловів. але в 1947 році  а. камю вирішив звернутися до цієї теми в найбільш конкретному її значенні. він переніс дію із дикого середньовіччя в сучасне місто, туди, де «вже давно вона зникла». та чи зникла?   уявімо 1947 рік. тільки-но закінчилася друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про «коричневу чуму» — фашизм. але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? навіщо така алегорія? але роман камю навіть глибший, ніж роман про «коричневу чуму». чума — це не тільки жорстокість. чума — це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. та найстрашніше те, що чума заразна. будьяка людина, що торкається її, відчуває її дихання, просто наближається до неїі ризикує заразитися. але ж «чума» — перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався. 

Твір на тему "рання весна"довго тягнеться зима. усім навколо вже так набридли холод, ожеледиця, непривабливий затоптаний сніг. усі нетерпляче чекають весни.і вона зазвичай приходить поволі. так, що ми не відразу відчуваємо її прихід. наприкінці лютого стоїть незрозуміла погода. надворі ані морозно, ані тепло. тумани збираються над землею, сніг розм’якає та починає непомітно сповзати з пагорбків.дехто не полюбляє ранньої весни. особливо у містах. на початку весни йдуть дрібні дощі. сирість проникає усюди. сніг сіріє, осідає та оголює непривабливе сміття на вулицях: банки, недопалки, обгортки, лушпайки… пройти по вулиці раптом стає ще складніше, ніж зимою: навкруги течуть справжні річки. «скільки можна місити грязюку ногами! і вже сухих чобіт не залишилось! на вулицю виходити не хочеться», - бідкаюся я разом з усіма.потім, одного ранку, я і збираюся іти до школи. і розумію – щось змінилось. сніг кудись зник, чорна земля парує, ві повітрю зайву вологу. вперше звертаю увагу на те, що сонце встає тепер набагато раніше. взимку це якось не відчувалося. і воно ще навіть гріє! взагалі, день став набагато довшим, ніж у лютому.дихається теж якось по-новому: свіжо та легко. хочеться від радощів підстрибнути до стелі, потім енергійно переробити купу справ та бігти розважатися, веселитися, подорожувати… це і є прихід весни.за ранньою весною, я думаю, краще спостерігати за містом. тобто на природі - у лісі або полі. тут краще видно перші ознаки весни. у тиші відразу чути, як жваво цвірінькають пташки та радіють теплу та сонечку. виявляється, і бруньки на деревах та кущах  вже встигли налитися новим життям. дивно, адже у місті цього ще не помітно. ще здалеку чутно шум води. шматки криги кружляють у річках та джерелах: вода буйно несеться, вихлюпуючись з берегів. не встигає розтаяти сніг, як на мокрій землі, випереджаючи свіжу зелену травичку, розквітають маленькі чудеса: проліски, крокуси, дзвіночки…