Власне висловлювання на зно на тему: " як наповнити життя людини сенсом ? ? " сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять вашу думку. проілюструйте ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва( зазначте автора і назву твору, укажіть проблему, порушено митцем, художній образ, через який проблему скрыто, наведіть цитати з твору тощо) історичними фактами або випадковий життя. не перзказуйте зміст художнього твору, не давайте повної характеристики образів. сформулюйте висновки.

На мою думку, кожна людина має сенс життя. Для когось це робота, читання, театр, подорожі Карпатами чи мережею Інтернет, відпочинок з рідними чи коханими – що тільки не наповнює наше життя сенсом. Хай там як , а є й такі люди які втрачають мотивацію до життя, упадають у депресію.

Моє переконання  ґрунтується на тому, що, по-перше, сенс життя  можна просто  втратити. Якщо ти перебуваєш в середовищі де всі злі ,то бути добрим  дуже важко, а також  пропадає будь-яка мотивація. Тому потрібно знайти людину, яка тобі до

На згадку приходить герой з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. З раннього дитинства Чіпка жив у поганих умовах, батька він не знав, а мати з горя його  била . У селі ровесники насміхалися над ним та обзивали. Відрадою для нього були казки, які розказувала  баба Оришка.

По-друге, якщо  ти в оточенні добрих та чуйних людей, то твій сенс життя буде полягати в тому, щоб робити добро. Тому  потрібно намагатися знайти людину або річ, яку ти будеш берегти та любити протягом усього  життя.

Хочу навести приклад із власного життя. У моєму житті появилася людина, яка надихає мене. Заради неї я хочу розвиватися та добитися кращого у житті.

Таким чином, можна зробити висновок, що  у кожного різний сенс життя , але для його наповнення  потрібні добрі люди.  

Объяснение:

Объяснение:

Соціально-побутова повість І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" — один із кращих творів української літератури. У ній письменник гостро висміяв усе те огидне, що було породжено соціальною дійсністю пореформеної доби: обмеженість, егоїзм, жадобу до власності. Письменник стверджує, що приватновласницька психологія членів Кайдашевої родини призводить до повсякчасних сварок і чвар. Г. Нечуй-Левицький так правдиво і реалістично зумів зобразити зло від індивідуалізму у середовищі приватних власників, їх егоїстичну обмеженість, що всім стало ясно, що потреба перебудови суспільного ладу стала гострою і неминучою. Довів, що доки існуватиме приватна власність на землю і природні багатства, доти існуватиме ворожнеча між людьми.

Минуло багато років від дня створення повісті. Минуло вже навіть понад століття. Змінювалися й суспільно-політичні формації. На зміну феодальному устрою прийшов капіталістичний, потім соціалістичний, який теж у свою чергу був змінений. Змінювалися не тільки суспільно-політичні формації, але й психологія людей. Проте егоїзм та індивідуалізм, жадоба до наживи і жорстокість завжди засуджувались. Але, на жаль, виявилися настільки стійкими, живучими, що існують і зараз. І у нашому житті живуть кайдашеві звички.

Кайдаші мали своїх прототипів — сім'ю Мазурів із села Семигори, яка "прославилася" постійними бійками та колотнечею. Сім'я Кайдашів внаслідок боротьби і сутичок за власність стають дріб'язковими, жалюгідними, жорстокими. Власне кажучи, ми бачимо розпад колишньої патріархальної родини.

Объяснение:

Толя пошкандибав додому, та коли вертів чижика, коли ж хлопчина дійшов до повороту, то наступив лівою ногою на праву та не витримавши рівноваги впав на тверду землю чижик ж випав з його рук та прокотився по землі. навколішки толя підповз до чижика, взяв його та пошкандибав далі. чомусь, він згадав федька, соромно йому стало. міцніше стиснувши чижика в кулак, він побіг до місця, де декілька хвилин тому ховали федька. на цвинтарі вже нікого не було. він став на коліна перед могилою помершого друга, та поклав чижика на на плиту.

-пробач, федько, - тихо промовив хлопчина, його голос тримтів та зі очей повільно почали карати сльози.

він встав, витер вологі очі рукою, та у розпачі пішов додому, не забув ще раз в думках вибачитися перед померлим товаришем.