Твір на тему краще сміятися ніж плакати

Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка й є йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «треба сміятися, щоб не плакати! »

Якось одного разу знайшов Андрій поранене пташеня. Поряд проходив Петрик, побачив бідне і говорить:

—Привіт, Андріє! Що сталося з цією пташкою?

Той відповідає:

—Привіт! Я йшов додому зі школи і побачив його.

—Йдемо до мене, моя мама працює ветеринаром.

Усмішка одразу з'явилася на лиці Андрія і той сказав:

—Добре, йдемо!

Прийшовши, хлопці покликали маму Петрика і та почала оглядати його, а потім сказала:

—Зламана ніжка! Зараз я накладу бинт і воно поживе з нами.

Після цих слів вона наклала жгут і пташенятові покращало. Підстрибуючи обидва хлопці пішли по домівкам.

Так і закінчився день Андрія-героя і Петрика-рятівника.

Объяснение:

Омелько Кайдаш – звичайний селянин. Тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та сили. У нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця». Омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. Від своїх синів він також вимагав працьовитості. Але Кайдаш любив випити – це, мабуть, було його найбільшою вадою. Тяжке життя зробило його нервовим та забобонним.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/kaydasheva-sim-ya-harakteristika-geroyiv