Надання у художньому творы предметам и явищам природи людських якостей як це називаэться

Це називається персоніфікація

На що крилатим грунт під ногами? на що крилатим грунт під ногам? якщо вони літают? читаючи твір ліни костенко, я замислилася над цим питанням. "а й правда, крилатим грунту не треба землі намає то буде небо." говорила ліна костенко. стоячи весною, на тонкій крижині, чайка змогла б врятувати своє життя, бо вона має крила, які їй літати! але ми, люди, також маемо крила, також можемо літати. та крила в нас з мрій, і літати ми можемо не у небі, а у надіях. кожен може літати, але у кожного свої ассоціації з цим словом: "літати! "

Автора в инете не нашла, увы!   но это - не из творчества тараса шевченко.  очевидно - стих современного автора.  больше всего напоминает стих владимира сосюри, возможно, это даже подражание ему.  любіть україну!   сосюра володимир  любіть україну, як сонце, любіть,  як вітер, і трави, і води,  в годину щасливу і в радості мить,  любіть у годину негоди!   любіть україну у сні й наяву,  вишневу свою україну,  красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов'їну.  для нас вона в світі єдина, одна  в просторів солодкому чарі…  вона у зірках, і у вербах вона,  і в кожному серця ударі…  як та купина, що горить -- не згора,  живе у стежках, у дібровах,  у зойках гудків, і у хвилях дніпра,  і в хмарах отих пурпурових.  любіть у коханні, в труді, у бою,  як пісню, що лине зорею…  всім серцем любіть україну свою --  і вічні ми будемо з нею!