Приказки та прислів'я з твору "гуси лебеді летять"?

Може, тим без пісні я не можу працювати, жити навіть дня, що округ земля моя хороша, а на ній - моя рідня! «поки людина живе — повинна чекати чогось великого»

іншомовні слова при вірному, розумному  використанні можуть виступати у якості джерела, яке служить збагаченню української мови,  та наповнює її новими  барвами.  деякі з них назавжди увійшли  до, так званої, активної лексики і наразі, їх відсутність неможливо навіть уявити.

наприклад такі широко поширенні слова,  котрими ми користуємося у щоденному спілкуванні, як вишня, буква, майстер, папір, юрист, огірок, телевізор, диван  та багато інших, були свого часу запозичені с інших мов.

ключова роль належить іномовним словам у сфері ділової, професійної та наукової лексики. наприклад, такі слова, як  юрист, агроном, менеджер, біологія, література, метафора, ія, інтернет прийшли до нас із іноземних словників.

аналізуючи появу певних іноземних слів, можна у значній мірі, відслідити історію українського народу, зміну епох, та розвиток суспільство річ у тім, що при політичних, економічних, та культурних контактах с представниками інших народів, мовний запас незмінно розширюється, поповнюються  новими назвами та термінами.

це нормальній, природній процес мовного розвитку, який не зупиняється  і у сучасності. вчені  — лінгвісти нарахували  декілька сотень слів, які активно вживаються українцями, але ще не встигли зайняти належні місця у словниках.

таким чином,  іншомовні слова мають важливе значення  для збагачення та поповнення мовних  ресурсів. однак, таку функцію вони виконують лише у тому випадку, коли використовуються вірно, грамотно, дотепно и помірно.

нажаль доводиться  констатувати факт: на сьогоднішній день, надмірне використання запозичених слів та  мовних зворотів набуло  загального , можна навіть сказати, поширення, що  досить негативно відображається  на українській мові.

іншомовні слова та вирази можна зустріти у  пресі, та інших засобах масової інформацій, вони заполонили собою сферу реклами та мистецтвам але  найгірше за все, коли людина вживає іноземні  слова, без крайньої потреби, іноді навіть не розуміючи їх значення, лише для того, щоб виділятися та проявити свою оригінальність. при такому використанні, іншомовні слова  з джерела збагачення мови, обертаються на засіб її засмічення.

«енеїда» відомого українського письменника і. котляревського відображує яскраву картину життя українського народу з усіма його позитивними і негативними сторонами. за образами троянців і енея, яскраво зображеними в поемі, добре упізнаються наші співвітчизники того часу, що втілюють в собі риси представників різних верств суспільства. окреме місце у творі відведене зображенню чиновників та панів, їхнього неробства і лінощів, збагачення й життя за рахунок інших.

як стверджує автор, боги тільки й роблять, як сваряться, гуляють та п’ють. а всі нещастя енея, головного героя поеми, пов’язані лише з тим, що на нього розгнівалася юнона. богиня прагне зробити усе, щоб знищити парубка. вона приходить до еола, батька усіх вітрів, і просить його зчинити бурю на морі, обіцяючи богові «дівку чорнобриву, смачну, гарну, уродливу». відверто кажучи, юнона дає еолові звичайного хабара. але еней, потрапивши в халепу і не розгубившись, обіцяє нептуну за порятунок купу грошей. «нептун здавна був дряпіжка», — так характеризує автор морського бога. з того, що представляє нам іван котляревський у своїй поемі, ми бачимо, що у світі богів, так само, як і у світі людей, той сильніший, хто має більше грошей і дасть більшого хабара.

розлютившись на богів, які ставлять перепони, еней проголошує так звану «молитву», яка більше схожа на прокляття в їхній бік. у цій молитві еней говорить, що боги зовсім не цікавляться долями звичайних смертних людей. наприклад, плутона він характеризує такими словами:

«завів братерство з дияволами

і в світі нашими бі

не погорює ні на час».

отже, боги у цьому творі дуже нагадують можновладців, яких не турбує доля простих людей. вони тільки й можуть, що користуватися працею інших, збирати жертвоприношення і податки.

за те, що звичайні людські пани живуть нечесно, після смерті вони опиняються у пеклі:

«панів за те там мордували

і жарили зо всіх боків,

що людям льготи не давали

і ставили їх за скотів».

а у пеклі можновладців змушують робити все те, що у реальному житті виконували кріпаки та звичайні селяни. пани возять дрова, косять очерет та роблять усю іншу господарську роботу. однак і в раю є пани, та «тільки трохи сього дива, не квапляться на се вони! ».

за уявою івана котляревського, найбільша частина грішників у пеклі — це представники чиновництва, тобто писарі, підсудки, судді, бургомістри, ратмани та інші. всі вони так само отримують у пеклі по заслугах, адже теж брали хабарі і не судили по правді.

у своїй поемі «енеїда» і. котляревський висміює представників вищого світу, які проводять своє життя у пихатості, ненажерливості і хабарництві. письменник робить це в дусі народних уявлень і щиро вірить у те, що після смерті такі люди будуть покарані, а інші — нагороджені, пани потраплять у пекло, а холопи — в рай.