Іть, будь- вдячна)) "проблема морального вибору людини, їївтеча від неприйнятого буттєвого світу" в історичній поемі "іван вишенський"

Історичну поему «іван вишенський» і. франко написав під впливом подій xvi—xvii століть, коли відбувалася полемічна бо­ротьба. на відміну від інших його поем, ця дозволяє читачеві глибо­ко зазирнути у душу людську, пізнати психологію людини. герой поеми іван вишенський потрапляє у життєві обставини вибору: чи залишатися серед людей, чи, поки не пізно врятувати себе, податись у — і обирає-останнє.спокій, перебування на самоті приносять іванові духовне уми­ротворення. залившись сам на сам із молитвою, іван, здається, від­найшов себе у цьому житті, знайшов порятунок. але випробування чекали на нього, вони були попереду.надходить лист від земляків, які просять його повернутися, у боротьбі, бути їхнім «стерником» — поводирем.будь ти нам духовним батьком,будь нам прикладом високим,будь молитвою душ наших,нашим гаслом бойовим.раптова звістка з іншого, земного життя, на мить охопила не­спокоєм душу аскета. задумався на хвилину — і полинув у молитву, відрікаючись від грішних думок. здається, що аскет переміг у собі живу людину.ні, не зраджу свого бога,не зламаю заповіту і ярмо хреста отсього до могили донесу.не реагує на голос посланців іван. але спокуса повернутися до людей не дає спокою ченцеві — він перечитує листа. йому ввижа­ється на морі барка з людьми, потерпаючими від нещастя; тими, хто надіслав йому листа з проханням про . він вагає морального вибору знову постала перед іваном: за­лишитися аскетом, ідучи за покликом духовним, чи поступитися ним і, керуючись серцем, повернутися, щоб служити громадським обов’язкам; повернутися, аби своєму народові, батьків­щині? сумніви охопили івана, сталося чудо — прийшло просвітлін­ня. стрепенулося серце в старця, розбуджене тривогою за народ, за україну. іван, перехрестившись, пішов прямо у море, залишивши після себе тільки білий хрест, «мов скелет всіх мрій, ілюзі» він пішов за покликом серця на тим, у кого виникала потре­ба у цьому. як бачимо, і. франко на прикладі аскета — івана вишенсько- го — довів, що людина не може служити культу, коли батьківщи­на і народ вимагають громадянських зусиль. показавши нам ево­люцію внутрішньої психічної боротьби, поет наголошує на ідеї ак­тивної діяльності, на заповіді, де мовиться про любов до ближнього; не заперечуючи релігійних постулатів, закликає до самопожертви.

Історичні пісні відтворюють справжні історичні події, зображують конкретних історичних осіб, найголовнішу рису народних героїв — го­товність іти на самопожертву заради рідної землі (у козацьких піс­нях — вони належать не до історичних, а до соціально-побутових — пе­реважає побутова ситуація, а не історична подія: проводи козаків у похід, оплакування померлого козака тощо). Для історичних пісень характерним був ггуртовий багатоголосий спів. Історичні пісні — це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб. Тематика пісень різноманітна: вона пов’язана з основними історич­ними подіями, війнами, повстаннями, виступами народу проти загарб­ників. Найдавніші з історичних пісень змальовують важкий період в історії українського народу — звитяжну боротьбу козаків із турецько-татарськими ордами, страхітливі спустошення й насильства.
До найвідоміших історичних пісень належать «Зажурилась Україна», «Чи не той то Хміль», «Ой Морозе, Морозенку». У пісні ‘^Зажурилась Україна^ ідеться про боротьбу українців з турецько-татарськими нападниками. З метою змалювання масштабнос­ті кривавих подій у творі використано метонімію зажурилась Україна’, тут звучить і прямий заклик підніматися на оборону рідної землі зі зброєю в руках, і на захист рідного краю мають стати не тільки козаки, а й селяни. Як духовна й моральна перемога звучить в останніх рядках погроза розлучити вражого турка з душею. «Зажурилась Україна» — од­на з найдавніших історичних пісень.
За основу пісні -«Чи не той то хміль..узято одну з найвизнач­ніших подій Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмель­ницького — перша збройна перемога козаків над поляками під Жов­тими Водами в травні 1648 р. Ця пісня виконувала важливу роль у тодішній Україні — плекала в народі повагу до свого ватажка Б. Хмельницького. За до діалогу створюється відчуття без-, посередньої близькості до ватажка. Твір рясніє традиційними для фольклорних творів тавтологією, паралелізмами, порівняннями Й постійними епітетами.

Зважаючи на доленосні і бурхливі події в Україні, бачимо, що Шевченко, як і ота трагічна новоявлена хрещатицька Небесна Cотня сучасних юних героїв гордої і незламної країни, полегла на Майдані незалежності, живе посеред нас, додає сміливості і впевненості у боротьбі з нашими відвертими і прихованими ворогами.

Тарас Шевченко для України і в Україні житиме вічно. Він сьогодні, як ніколи, органічно злився зі своїм великим, нескореним народом і твердо ступає повсюдно у вільній державі, підсвідомо і свідомо через уста кожного із мучеників нації незалежно від віку промовляє до кривдників:

…не втечете

І не сховаєтеся; всюди

Вас найде правда-мста; а люде

Підстережуть вас на тоте ж,

Уловлять і судить не будуть,

В кайдани туго окують,

В село на зрище приведуть…