Твір на тему якби в мене жила хуха моховинка

Якби   у мене   жила   хуха моховинка ? то тоді було ? спочатку   я був би рад но мені не   хто не повірив . навідь моя сем я .-а якби я у хухи моховинки    жив що  те було - поміркував я .   а раптом мене пізвала мама істи .   ( я думаю такое подойдёт ) 

Професій існує величезна кількість, кожна з них цінна по-своєму і має свої особливості. зазвичай серед всіх професій в окрему категорію виділяють професії творчого виду, до них відносяться музиканти, артисти і, звичайно, художники. думається, що професія художника є однією з найскладніших. серед етнічних українців було досить багато дуже талановитих художників, художні твори яких радують око українців вже не один рік і прославляють наш народ на все світове співтовариство. одним з таких відомих українських художників є михайло пимоненко.михайло пимоненко народився в київському районі пріорка, який сьогодні є районом оболонь , 9 березня 1862 -го року. свою професійну освіту михайло корнілійович отримував у відомій на весь світ києво-печерської лаври, де він навчався іконопису. саме в цьому закладі його працю і починаючий з’являтися професіоналізм був помічений директором київської школи малювання миколою мурашком. талант тоді ще зовсім молодого і недосвідченого михайла пимоненка здався мурашку настільки великим, що пимоненко був прийнятий на навчання в цю школу без проходження іспитів і без стягнення оплати за навчання. у віці вісімнадцяти років, в 1880-му році, михайла визнали найкращим учнем школи серед всіх, його прийняли в штат в якості вчителя-репетитора для інших. ще через два роки пимоненка відправився вчитися ще далі – в санкт-петербурзьку імператорську академію мистецтв. талант художника настільки вразив його вчителя володимира орловського, що він навіть видав власну дочку за пимоненка заміж. втім, після закінчення навчання в санкт-петербурзі пимоненко приймає рішення повернутися на рідну землю в україні, де і продовжує свою професійну діяльність. михайло пимоненко помер в 1912 році і похований на лук’янівському кладовищі в києві. творча спадщина художника включає велику кількість унікальних і неповторних за рівнем майстерності картин. однією з перших стала написана в 1882 -му році маслом на полотні картина «свати», що зображає перебуваючих в будинку сватів. потім пішли також картини на полотні маслом «святочне ворожіння», «пасхальна утреня в малоросії», «жнива на україні», «жертва фанатизму», «вечоріє», «брід», «косовиця». також художник зміг намалювати власний автопортрет. художник ставав лауреатом кількох міжнародних премій, одна з київських вулиць названа його ім’ям.

Нещодавно я прочитала  оповідання євгена гуцала «лось». цей твір вразив мене не тільки чудовими картинами природи, гуманним ставленням автора до тварин, а й майстерним відображенням переживань хлопчиків, які зробили все можливе, щоб врятувати лісового красеня. євген гуцало на прикладі двох братів показав істинну чистоту душі і щирість серця. бо саме такі люди, як ці хлопці, зможуть не тільки захистити свою землю, оселю, а й іншим у скруті чи горі. саме такими чесними, безкомпромісними, щирими повинні бути і ми, бо нашому поколінню належить майбутнє україни.