Есе на тему "молюся я за україну " на основі віршів тараса шевченка

Соціально-психологічний роман панаса мирного  «хіба ревуть воли, як ясла повні? »   розкриває широку панораму життя українського села. кілька поколінь проходить перед нашими очима. 3-поміж великої кількості персонажів звертають а себе увагу  образи трьох жінок . кожна з них ніби представляє своє покоління: баба оришка, дочка її мотря та галя ґудзівна, мотрина невістка. доля кожної з них тісно пов'язана з долею чіпки варениченка — головного героя роману.  з дитячих літ чіпка виніс найтепліший спогад про бабу оришку. вона була дитині єдиним порадником, добрим ангелом і вихователем. поки мотря, чіпчина ати, наймитувала, баба оришка і доглядала хлопчика, і знайомила з навколишнім світом, і звеселяла онука казками.,  після смерті баби оришки найближчою для хлопця залишилася мати. маленький чіпка недолюблював її, бо вона завжди була виснажена працею, втомлена і від того сердита. тяжке було мотрине материнство. не знала вона щастя дівчиною, не знала жінкою, не судилося зазнати його й матір'ю.  минав час. чіпка підростав, і мотря почала плекати щиру надію на сина. тому, коли чіпка невсипущо дбав про господарство, розумом своїм і золотими роботящими руками множив його, мотря несказанно раділа і тяжко сумувала, коли син її панас мирний психологічно точно написав про це: «тільки одна мати вміє разом кохати свою дитину й ненавидіти, жалкувати й »  психологічно достовірно розповідає письменник про останній драматичний крок жінки. не витримала мотря страшних випробувань, не змогла примиритися з кривавими розбоями, в яких брав участь чіпка. і, незважаючи на любов до свого єдиного сина, вона йде у волость і викриває його злочини. не змогла вона мовчати, переступивши через власну совість, через народні етичні норми.  не менш трагічно розкривається перед нами і образ галі ґудзівни. розбишацька дочка, єдина дитина колишнього москаля максима, злодія і п'яниці, вона від самого народження зростала в достатку. але душа її, що залишилася чистою і незаплямованою серед багна, ненавиділа оцей достаток, надбаний грабунком на чужих сльозах. у цьому образі втілено народні прагнення до чесного трудового життя, до краси і сердечності, ніжності та вірності. панас мирний симпатизує галі, підкреслюючи зовнішню її красу («іле, рум'яне личко, очі оксамитові, чорні»), доповнюючи внутрішньою красою, що гармонує з мовою героїні, яка «щебече, як ластівочка». ось такою постає перед нами «польова царівна» галя. для неї чіпка став причиною і щастя, і болю, і загибелі.  жіночі образи в романі панаса мирного сповнені трагізму. жінки не в змозі змінити своєї долі. кожна з них, як може, намагається врятувати чіпку, але всі зусилля виявляються марними. доля їхня несе на собі сумний відбиток, накладений тяжким, жорстоким життям і несправедливістю, яку вони надто часто зустрічали на своєму шляху. 

Історична повість "захар беркут" (тема — боротьба українського народу проти монголо-татарських загарбників у xiii ст.; ідея — саме народ є рушійною силою історії). ii. протистояння героїв повісті — представників двох таборів (мирні жителі карпатського села тухля і захар беркут — монгольські загарбники і зрадник боярин тугар вовк): 1. головний герой повісті захар беркут (найстарший, найдосвідченіший у тухлі; значення прізвища — волелюбний, мудрий птах; має великий життєвий досвід; відчуває власну відповідальність за долю рідної землі; на його боці — правда, любов, бог, громада, навіть природа). 2. боярин тугар вовк (хижа, пихата людина, має намір володіти землями тухольщини і поневолити її людей, заради цього йде на зраду; від нього відмовляється навіть рідна дочка; він загинув разом з монголами; заслуговує на презирство). 3. монгольський воєначальник бурунда (лютий, жорстокий загарбник; звірячий характер виявляється у ставленні не тільки до мирних жителів, але й до своїх вояків; розум, сила, хоробрість послуговують злу, руйнуванню, смерті). ііі. утвердження всеперемагаючої сили народу (сила любові до рідної землі, мудрість, народна єдність — ось що є вистояти у найстрашніші часи випробувань і лихоліть).