Твір"яким я уявляю людське щастя" по твору "скарб" дуже потрі!

що таке щастя? мабуть, ніхто не зможе пояснити унікальне явище. адже інколи людина навіть не знає, що їй потрібно для цього. щира любов, віддані друзі, родина за великим столом чи ще щось? оте «щось» ми постійно намагаємось осягнути, відшукати серед полиць життя, збагнути всі своїм єством. лише тоді здається прийде щастя. та потрібно просто збагнути одну істину: « якщо хочеш бути щасливим – ти просто можеш ним бути».

на мою думку, щастя – це заповітна мрія, яка є у кожної людини. коли вона хоче поїхати у подорож, побувати у незвичайній країні, і її мрія здійсниться, вона стане щасливою. але на цьому щастя не скінчиться. воно безкінечне. адже за однією мрією прийде інша. бо саме мрія є складовою сенсу нашого життя.

незвичним і досить дивним є уявлення про щастя в оповіданні олекси стороженка «скарб». люди вважають щасливим того, хто все життя пролежав на печі, встаючи лише, щоб піднести до рота ложку запашного обіду, який готувала працьовита мати, а згодом любляча дружина. саме заздрість у людей до життя головного героя павлуся створила хибну думку про щасливу людину. якби монети не сипалися до хати через вікно, якби не знайшлися люди, котрі піклувалися про нього не з корисливою метою, павлусь навряд чи вважав себе щасливою людиною. власне кажуче, він нею і не був. адже випадкове щастя не можна назвати справжнім.

та інколи люди не розуміють, що щастя полягає не в статках, нажитих нечесним шляхом, а в гарних моментах життя. інколи досить вкласти щиру любов у букет ромашок, а не подарувати одну троянду, хоч якою красивою вона не була б. тому кожна людина є творцем свого щастя. адже лише вона сама здатна відтворити власну мрію і стати щасливою!

Ім'я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов'язано з Україною. Україна — це Шевченко. Шевченко — це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки — України, у своїх творах нагадував людям про минулу славу України. Доля Вітчизни дуже хвилювала українського поета:

...Та не однаково мені, Я к Україну злії люди Присплять, лукаві, і вогні її окраденую, збудять... Ох, не однаково мені!..

Здається, що щастя України було для поета більш важливим, ніж його особисте. Вільне життя, мирна хліборобська праця, щасливі діти, які не знають гіркоти раннього сирітства... Ось такою бачив Шевченко Україну в своїх мріях, відображаючи це в рядках вірша:

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть.

Затвори, сповнені любові до батьківщини, поета було заарештовано і відправлено на заслання, але не можна було вбити любов поета до України.

Дійсність викликала обурення в душі Шевченка, бо вона була зовсім не схожа на його мрії. Він скрізь бачив жахливі картини народних страждань, які болеві відгукувались у його щирому серці. Пригнічений, поневолений, знесилений важкою працею та закріпачений духовно народ з останніх сил працював на панство, яке загнало народ у ярмо. І люди зрікалися своїх волелюбних прагнень, і день за днем несли хрест своєї долі. Жорстокість.

Лист Матері

Объяснение:

Образ матері у вірші «Лист матері»

Основними образами у вірші «Лист матері» є сам ліричний герой і його мама. Мати і рідний дім для ліричного героя це:

символ дитинства;

легкого життя;

всепрощаючої любові.

На початку твору він запитує свою матір, чи жива вона. Це говорить про те, що син зовсім нечастий гість у рідних краях. Ліричний герой, також як і в дитинстві, шукає у мами захисту та розуміння.

Весь прихований сум своєї душі, переживання, життєві розчарування він виливає у своєму листі і перетворюється з дорослої людини в маленьку беззахисну дитину, якими є всі ми в очах своїх матерів.