Цитатний план характеристики павлуся твір скарб! !

Відповідь:

Олег Чорногуз "Книга веселих порад"

"ЯК ДІЗНАТИСЬ ПРО ПОХОДЖЕННЯ СВОГО ПРІЗВИЩА

Майже науковий трактат

Вважатиму неповноцінною свою книгу, якщо бодай хоч коротко не зупинюсь на походженні наших прізвищ. Подавати пораду, як підібрати ім'я, й зовсім не сказати, як дізнатись про походження свого прізвища, — значить обікрасти читача, не задовольнити його допитливої душі. Тим паче, що прізвища хвилюють нас інколи більше, ніж імена. Бо як не як, імена нам дають, як ми вже знаємо, сусіди, родичі, знайомі, рідше батьки, а ще рідше діди чи прабаби. То вже прізвища, якось так повелось, дістаються не від знайомих, а саме від батьків, дідів чи навіть від прапрадідів. І спробуй тепер після стількох епох і воєн встановити, чи у вас таке ж прізвище, як було в прапрадіда, а чи дійшло до наших днів у іншому вигляді, а може, й змінилось за вимогами часу чи самого власника того прізвища. Бо тепер, скажімо, кожне змінює своє прізвище, як йому заманеться, і часто на шкоду собі.

Тому я раджу: перед тим, як збираєтеся змінити своє прізвище, подумайте, чи не міняєте шило на швайку. Можливо, ви й досі не догадуєтесь, яке благородне походження має ваше прізвище. Щоб ви впевнились, що це справді так, то пропоную вам кілька прикладів, за до яких ви зможете визначити генезис свого прізвища і пересвідчитесь, що воно у вас не таке вже звичайне, як на перший погляд здається."

Пояснення:

Король Лір вигнав Корделію з Англії, бо вона не запропонувала йому нічого крім любові та відданості. Владика поділив своє королівство між старшою та молодшою дочками. Лір, не дивлячись на свій норов, беззаперечно довіряє своїм дітям. Розкривається ще одна риса героя: наївність і довірливість.

Король Лір, засліплений владою, втрачає почуття реальності, надміру довіряє улесливим придворним та своїй родині, за що поплатився. Дочки його принизили та вигнали. Жебраком король Лір став не тільки фізично, він жебрак як батько і як король, тому що власними руками позбавив себе влади, привів до влади дочок-зрадниць та вигнав ту, яка любила його по- справжньому.

У кінці твору король зрозумів, що помилився, йому було соромно за те, як він вчинив з Корделією. Втративши корону, дім та дітей, старий Лір нарешті збагнув щирі почуття Корделії, її чисту душу. Герой змінився під впливом переживань і страждань, які відкрили йому очі, збагатили й облагородили його душу. Король Лір божеволіє, адже з одного боку його зрадили власні доньки, а з іншого він як батько вчинив страшну несправедливість проти власної дитини.

Зустріч з Корделією дала йому щастя. Вона до йому повернути владу. Проте світ сильних і багатих не вибачає тим, хто повстає проти нього, тому загибель Корделії та Ліра неминуча. А людина тільки ціною власного горя, власних випробувань доходить висновку, що немає нічого важливішого за родину, ціннішого за людяність і співчуття. Щоб підкреслити цю думку, в баладі змінено історичний сюжет. Корделія загинула в одній із битв за права свого батька, а не у в’язниці. Горе, що спіткало короля, це покарання за його жорстокий вчинок проти власної дитини. Лір не пережив смерті Корделії, бо біль від втрати єдиної дитини, що залишилися йому вірною, та усвідомлення того, що він певною мірою винен у її смерті, й спричинили смерть героя.

Король Лір на початку твору показаний жорстоким егоїстом, що вимагає покори та великої любові не тільки від підданих, а й від своїх дочок. Шлях страждання та спокути змінюють героя, у фіналі твору ми бачимо люблячого батька, людину, що картає себе за учинену ним несправедливіст