24 листопада 1806 — народився у селі лисогори борзнянського повіту (нині ічнянський район, чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера петра стороженка. спочатку хлопець здобув освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в харкові.
у 1820-х - стороженко зустрічався із молодим миколою гоголем.
з 1824 — протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу).
1828–1829 - брав участь у російсько-турецькій війні ,
1830–1831 - брав участь у придушенні польського повстання
1849 - брав участь у поході в угорщину, був контужений.
1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі дмитрі бібікові.
1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я о. стороженка як автора роману з української старовини «брати-близнюки».
1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «основа».
1863 — у петербурзі вийшли «українські оповідання» у двох томах, які о. стороженко написав ще в 1850-х рр.
1864 — о. стороженка перевели в польсько-литовський край — м. вільно.
1868 - вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу берестя. тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. займався садівництвом, любив полювати й . багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю академії мистецтв.
18 листопада 1874 р. - помер о. стороженко на своєму хуторі. похований у м. бресті.
*************
vikola2008
18.06.2022
кожна людина неповторна,унікальна ізаслуговує на повагу.кожна людина-цезірка.ваш чоловік.вашадружина.вашібатькитеж неповторні,унікальні іцікаві.кожен звашихдрузів,вашбос,офіціанткавресторані,водій таксі,вмираючийстарий,сусідський хлопчик-всівони неповторні,унікальні ізаслуговують поваги. усвідомленнятого,щокожна людина-цещось особливе,незалежновідтого,хтовініяке положення займає,змінюєнаше ставлення до людей.зрозумівшице,миохочеставимося до них ззаслуженою повагою.людиможутьне здогадуватися про те,щовони особливіабоне показуватицесвоєю поведінкою,алеми-тознаємоцеізвертаємосяз нимивідповідно. навчіться бачитибільше, ніжкожна людинабачитьвсобісам.усередині кожногозакладено зерновеличі,іви даєтелюдямшанс,колизаїхніми недолікамиіпроблемамибачитеїхпотенціал,їхдушу,їхвнутрішню красута їхні таланти.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір на тему який твір зацікавив вас найбільше з модернізму?
24 листопада 1806 — народився у селі лисогори борзнянського повіту (нині ічнянський район, чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера петра стороженка. спочатку хлопець здобув освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в харкові.
у 1820-х - стороженко зустрічався із молодим миколою гоголем.
з 1824 — протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу).
1828–1829 - брав участь у російсько-турецькій війні ,
1830–1831 - брав участь у придушенні польського повстання
1849 - брав участь у поході в угорщину, був контужений.
1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі дмитрі бібікові.
1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я о. стороженка як автора роману з української старовини «брати-близнюки».
1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «основа».
1863 — у петербурзі вийшли «українські оповідання» у двох томах, які о. стороженко написав ще в 1850-х рр.
1864 — о. стороженка перевели в польсько-литовський край — м. вільно.
1868 - вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу берестя. тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. займався садівництвом, любив полювати й . багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю академії мистецтв.
18 листопада 1874 р. - помер о. стороженко на своєму хуторі. похований у м. бресті.
*************