Тема и идея твору: " і мертвим, і живим, і "

Тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.   ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою заходу; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури.

1. Отримання літнього завдання хлопцями — зібрати колекцію комах.

2. Від’їзд Сергія і Митька до бабусі в село.

3. Похід на річку.

4. Зустріч з Василем Трошем біля озера.

5. Розповідь велосипедиста про чудовисько, яке начебто живе в озері.

6. Ночівля біля озера.

7. Запис до бібліотеки і вивчення зоології.

8. Митькозавр Стеценка з Юрківки — чудовисько, що живе в лісовому озері.

9. Виявлені сліди невідомої істоти на березі

10. Роздуми щодо пастки для химери лісового озера.

11. Вихід знайдено – химеру будуть ловити на курку, яку вкинули в яму.

12. До ями замість чудовиська потрапляє дід Трохим. Провал операції «Курка».

Автор: Павло Тичина.

Рік написання: 1914.

Збірка: “Соняшні кларнети”.

Тема: зображення краси природи, прихід весни.

Літературний рід: лірика.

Жанр: пейзажна лірика.

Вид лірики: пейзажна.

Провідний мотив гімн весні як символу любові, життя й натхнення.

Композиція: 4 строфи

Віршовий розмір: вірш написаний різними віршовими розмірам.

Художні засоби: епітети (золоті арфи, плач перламутровий), метафора (йде весна), пестливі слова, повтори, авторські неологізми (ніжнотонні, самодзвонними).    Поезія увійшла до збірки “Сонячні кларнети”. У сонячних яскравих символах поезії втілені мажорні надії молодого національного світу. У символічному образі дівчини – весни закладене оптимістичне почуття випробувань і тривог, що постануть перед нацією. Вони переплітаються з особистими очікуваннями ліричного героя. Поезія сприймається як багатогранне і святкове сприйняття особистої весни і весни нації, їхньої молодості, буяння сил.

    Вірш складається з чотирьох строф, які об’єднуються в одне ціле ритмом і римою, що знаходиться в середині їх (самодзвонними – ніжнотонними). 

    “Арфами, арфами – золотими, голосними” озивається в радісно настроєній душі поета навколишня природа й інтимне переживання, що сам поет навіть не може сказати, чи то смуток, чи то безмежне щастя володіє ним, бо бринить в серці й те, й інше.

    Друга строфа віщує благодатну зливу, тому хмари – думи заполонили небо. 

  У поезії Тичини застосовує вишукані тропи: метафоричні епітети (арфи – золоті, голосні, самодзвонні; весна – запашна, квітами-перлами закосичена; плач перламутровий), порівняння (блакить переповнила думами, наче море кораблями; поточки, як дзвіночки). Тропи зрощуються, переходять один в один.

    Вірш написаний не одним розміром, що підсилює його музикальність і мелодійність. Він сповнений не тільки звуковою гамою, а колористичною (блакить, вогневий бій, перламутровий плач, жайворон як золотий).