13. кого автор прославляє в цьому творі? 14. якими рисами характеру наділений микита кожум’яка? 15. яка головна думка драматичного твору «микита кожум’яка»?

Уцьому твору автор прославляє микиту кожумяку головна думка цього драматичного твору що добро завжди перемагає зло

"мій ізмарагд" (1898)  - морально-повчальна лірика.  була написана і.франком, який на той час мав намір стати професором львівського університету. мету автора можна побачити, подивившись на особливості збірки. а особливості збірки заключаються в її глибокій філософії та притчевості. притчевість пояснюється  запозиченням автора  не тільки назви збірки, а й  повчань, притч, легенд, які стали вдячним матеріатом  для творчих переробок франка. а через особливість філософії у  "мій ізмарагд" можем побачити ціль  збагаччення вітчизняної поезії  важливими філософськими  проблемами, вічними образами й мотивами; розширення жанрової палітри нашої  лірики. 

Для українців «енеїда» і. п. котляревського — високопатріотична епопея україни, незважаючи на її бурлескно-травестійний стиль. письменник зображує енея і троянців, скріплених міцною дружбою. вони люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь воїна, вміють захистити батьківщину. у цьому нас переконує подвиг двох героїв поеми — низа та евріала.  низ і евріал — земляки, обоє завербувались до війська енея і присягнули йому на вірність, вірні дружбі:   від тебе не одстану зроду.  з тобою рад в огонь і в воду.  на сто смертей піду з тобой.  вони — лицарі, їм властиве самовіддане виконання обов'язку:   де общее добро в упадку,  забудь отця, забудь і матку,  лети повинность ісправлять.  письменник устами своїх героїв возвеличує патріотичні подвиги народу, закликає співвітчизників підкорити особисті інтереси інтересам суспільним. у своїх патріотичних думах низ і евріал не одиночки. коли вони розповіли троянцям про їх план — забратися в тил ворога вночі і перерізати їх, то останні захоплено вітали їх:   троянці всі тут заревли.  одважних стали обнімати.  вилазка в стан ворога — це свідчення глибокого усвідомлення героями вірності присязі, саможертовній товариськості:   як ми енею присягали  для його служби жизнь оддали.  як відомо, у евріала є стара мати, а низ — сирота, тому низ умовляє товариша залишитись на варті, не ризикувати своїм життям, бо повинен жити заради матері старої. однак евріал залишається вірним батьківському заповіту:   умри на полі, як герой.  молодці намагалися довести свою вірність енеєві. «за честь і к князю за любов» вони пішли в стан ворога. вони на той світ одправляли ворогів, кололи, різали без розбору:   любов к отчизні де героїть,  там сила вража не устоїть,  там грудь сильніша од гармат,  там жизнь — алтин, а смерть — копі  і лише несподівана поява рутульського полководця волсента з воїнами не дала врятуватись героям. піймали евріала і почали знущатися над ним, а цього не міг допустити низ; він пускає із своєї засідки спис у ворога і цим видає себе.  життя своє герої віддали заради перемоги над ворогом, і автор високо цінує їх героїчний подвиг:   так кончили жизнь козарлюги,  зробивши славнії услуги  на вічність пам'яті своїй.  високий дух патріотизму, волелюбні настрої властиві усім троянцям. про це свідчить і те, що по-своєму повторили подвиг низа і евріала і такі герої поеми, як брати битіас і пандор, троянці геленор і сміливістю, мужністю, військовою доблестю наділений і ватажок троянців — еней.  отже, і. п. котляревський у своїй поемі «енеїда» оспівує подвиг як найвищий вияв патріотизму і громадської мужності, самовідданості в боротьбі за справедливе діло.