Евген гуцало оповідання "лось" характеристика мисливця і дітей

    хлопчики якi врятували лося з ополонки обидва були плечисті, схожі один на одного як два грибка з широкими, добрими, м'якими особами.  вони милувалися навколишнім пейзажем і їм те, що вони перед собою бачили, так як їхнi обличчя ставали ще м'якше.  брати були небайдужі до чужої біди. коли вони оглянули річку своїм поглядом і побачили потопаючого лося, відразу кинулися йому . старший відважний і розсудливий миттєво зміркував, що треба робити і став рубати лід, щоб прокласти прохід до берега.       коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, «що врятуватися цьому великому звірові».       коли я читала епізод, в якому хлопці визволили лося з крыжаного полону, я дуже хвилювалася за маленьких сміливців і в той же час захоплювалася їхньою мужністю.   їх дядько шпичак був кругленьким, в розтоптаних чоботях в яких тонув мало не по пояс. стежив з-за дерев за хлопчиками, які рятували лося, і не допоміг. байдуже спостерігав, а потім вистрілив в беззахисну тварину. шпичак - боягуз, боїться відповідальності, думає, як замести сліди. це злий чоловік, який нікого не любить, для нього нічого немає святого. якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато краще.       мені розповідь. тому що неможливо залишитися байдужим до подій, описаних автором. я сподіваюся, що він нам виховати в собі дбайливе ставлення до природи.

Чарівною казкою дитинства здається нам повість м. стельмаха «гуси-лебеді », неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. письменник в образі михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення. він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті «гуси-лебеді» душі, які вона вклала у серце майбутнього письменника. красі і владі природи підкорені всі у повісті: і дід дем'ян, який навчає, що лебеді принесли на крилах весну і життя, що сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю; і мати, яка довіряє землі свої болі і радощі, прохаючи, щоб вона родила для всякого, а насіння в її вустах було святим словом; і люба, ця маленька лісова царівна, яка знає багато таємниць природи. вся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, «щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами», з оспіваними явищами природи. відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції. і вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. у повісті стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. все це мало величезний вплив на самовиховання михайлика, на талант майбутнього митця. мене дуже вразила повість «гуси-лебеді » своїм казковим, містичним світом, багато чого вперше я відкрила для себе і мусила замислитися. від неї вливається в душу такий струмінь добра і ніжності, що хочеться самому бути кращим, добрішим, чеснішим. переймаючись настроєм повісті, серцем вклоняєшся письменнику за його слово, його науку і любов до нашої матінки-землі.

Зворушливий образ наталки – головної героїні твору івана котляревського «наталка полтавка» – вже понад сто років хвилює серця людей декількох поколінь. чому образ наталки такий близький кожному? бо є втіленням найкращих рис української жінки, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і краса внутрішня: добре серце і багатий духовний світ. наталка стала своєрідним ідеалом національного характеру, бо саме у цьому образі майстерно розкрита суть української душі.               вона проста дівчина. важке життя і убогість змусили її разом із матір’ю переїхати до села із полтави. проте вже за короткий час усі на селі знають наталку як добру, роботящу і чесну дівчину. слова виборного про те, що «золото – не дівка! …красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить», є тому підтвердженням. змальовані риси, які властиві українським жінкам у ставленні до праці, до народних традицій, сімейних цінностей. наталка скромна і щира. знає, що красива, проте зовсім не хизується цим, а навпаки про себе говорить, що «проста, некрасива, з щирим серцем, не спесива». показово, що, за словами возного, «всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».   родина для наталки найвища цінність і святість. на її переконання, люди одружуються, щоб «завести хазяйство і сімейство; жити люб’язно і дружно; бути вірними до смерті і одно другому».               бачимо, що наталка є люблячою дочкою. вона піклується про матір, поважає і шанобливо ставиться до неї. ніжно любить свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли терпилиха намагається примусити її вийти заміж за возного, багатого пана: «мамо! все для тебе стерплю…». вона готова на самопожертву заради спокою матері. «добра дитина», – каже про неї терпилиха.   важливим є те, що наталка здатна на сміливі і рішучі дії. так, коли, нарешті, повернувся петро, їй, за її власними словами, краще буде у ворсклу кинутися, ніж стати жінкою нелюба. ми чуємо й від миколи, побратима петра, захоплення наталкою: «от дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась, а і другого піддержує». впевненість і переконливість наталки у своїй правоті змушують возного, врешті-решт, відмовитися від неї. справжнє кохання перемагає. таким чином, в образі наталки втілені найкращі риси української жінки: працьовитість, щирість, скромність, доброта, чесність, вірність, любов до рідних, а також рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. тому цей образ і донині близький кожному.