Тема «сім’я дикої качки»: відтворення взаємостосунків дітей зі світом природи (качиною сім’єю ідея «сім’я дикої качки»: засудження жорстокості, байдужості, прагнення піднестися за рахунок хвалькуватості, брехні (юрко); возвеличення доброти, чуйності, милосердя (тося). основна думка «сім’я дикої качки»: а) дитина — майбутня доросла людина, яка повинна осмислено ставитися до своїх вчинків, нести відповідальність за них; б) не завдавай шкоди природі, вона варта поваги, любові; має право на життя. жанр «сім’я дикої качки»: оповідання про дітей. композиція «сім’я дикої качки» експозиція: ранішня подорож юрка до річки на , зневажливе ставлення хлопця до тосі. зав’язка: побачивши сім’ю дикої качки, юрко назбирав малих каченят собі за пазуху, не звертаючи уваги на крики матері-качки. розвиток дії: хлопець приніс каченят додому, намагаючись їх приручити; тося вирішує повернути диких каченят їх матері. кульмінація: тося за хлопців прагне навчити плавати каченят, не дати їм згинути. розв’язка: від’їзд юрка до міста, його небажання прощатися з тосею до чого це

Ппц я таке незнаю

Роман "хіба ревуть воли, як ясла повні? " -- це ніби будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими одночасно і не за строгим планом.                   олександр білецький. роман цей справді -- народний твір, як би його не поціновували критики різних   мистецьких уподобань. він стоїть у тому ж ряду, що й "микола джеря" чи "кайдашева сім'я! нечуй-левицького, але це вже не просто пісня про наше гірке безталання, а велична симфонія.     михайло наєнко.   в основу роману було покладено реальне життя василя гнидки.

Тексти розповідного характеру з елементами опису пам’ятки історії й культури для усного вибіркового переказу військові прапори  належать до своєрідної ділянки українського мистецтва. виконували їх нерідко серійно. з одного боку прапора наносилися певні традиційні  рисунки: сонце, півмісяць, зірки. з другого – зображувалися  цілком оригінальні  елементи, а часом навіть композиції, подібні до картин.  з відомих нам чотирнадцяти прапорів запорізької січі, виготовлених між 1769-1774 рр., немає й двох між собою тотожних. на деяких прапорах  втілено ідею небесної запорізькому воїнству, як, скажімо,  на  великому  запорізькому  прапорі,  що датується  60-ми або 70-ми роками хvіііст.прапор виконано з червоного шовку. всі зображення нанесено олійними фарбами.у верхньому правому куті -  зображення божого сина, у лівому – лик  патрона запоріжжя архангела михаїла.посередині  намальовано озброєну гарматами двоповерхову галеру. на  ній – близько двох десятків запорожців.  усі козаки схвильовані якоюсь надзвичайною подією.  про це свідчать їхні пози, підняті вгору обличчя,  чудово передані художником жваві жести. у запорожців вусаті обличчя, голені голови з оселедцями. вбрані козаки у військовий запорізький одяг. дві постаті переднього плану в багатих квітчастих жупанах підкреслені композиційно. мабуть, це – старшини.психологічне  напруження  підкреслене зіставленням  яскравих кольорів. брунатна галера має яскраво-рожеву корму. різко виділяється біля щогли постать старшини в блакитному жупані.  плями малинового, білого, синього, жовто-зеленого одягу козаків настрій тривоги, неспокою. в основі зображеного на прапорі  лежить легенда про небесну козацькому війську. і, хоч богородицю на прапорі не  намальовано,  за своїм  змістом картина перегукується  з  поширеними й улюбленими в україні хvііі століття іконами покрови.на українських іконах, створених на сюжет покрови, як правило, зображено богородицю, яка своїм омофором покриває  гетьмана, козацьку старшину, усе запорізьке товариство.християнське свято покрови встановлене  на честь божої матері.  легенда розповідає, що трапилось це у х ст. на константинополь напали вороги, місту загрожувало зруйнування. зібравшись у церкві, мешканці міста молилися про врятування. серед молільників був юродивий андрій. саме йому судилося побачити богоматір, яка, йдучи повітрям, зняла з голови покров-омофор і розпростерла його над людськими головами, захищаючи молільників. цієї миті вороги зняли облогу міста.християнське свято покрови відзначається 14 жовтня. це було головне свято запорізьких козаків. богоматір вони вважали своєю заступницею  у далеких походах, під її покровом вони не боялися ні розбурханої морської  стихії, ні злих ворожих сил. свою відмову від шлюбу запорожці  порівнювали з високим божим призначенням пріснодіви. її зображення було на  козацьких хрестах.  священною для кожного козацького лицаря  на січі була  покровська церква, від порога якої січовики вирушали  на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.запорожці високо шанували  військові прапори, що належали до клейнодів.  в уявленні низового товариства  вони були нерозривно пов’язані з усім козацьким життям. прапори є пам’ ятками  давнього українського мистецтва.