Війна жорстоке і не гідне людини явище.

Тіпа треба текст написати на цю тему ?

Невеликий за обсягом вірш р. кіплінга «якщо» увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.  працюючи репортером, висвітлюючи вчинки людей в різноманітних екстремальних ситуаціях: війни, епідемії, катастрофи, тяжкі умови праці, р. кіплінг викарбував модель поведінки людини. р. кіплінг бере за взірець поведінку та вчинки «білих людей», які несуть, на його погляд, просвітницьку й позитивну місію в суспільстві. ці люди — романтики, віддані неписаному «кодексу честі». насамперед — це люди дії, які на краю світу в складних умовах будують дороги, мости, лікують, керують, захищають. взагалі — розбудовують цивілізацію «білих». (за таку позицію йому часто дорікали расизмом.)  у вірші «якщо» р. кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «а чи зміг би я так діяти, як пише р. кіплінг у своєму вірші? » на перший погляд, модель, запропонована р. кіплінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя — смерть», «дія — пасивність». проте вражає сила глибокого проникнення у свідомість ідей письменника про місце справжньої людини в суспільстві. спокійна рішучість у будь-якій ситуації, віра в самого себе, зневага думки натовпу, пронизує читача, немов удар струму. у своїй творчості, як правило, письменник будує моральні принципи поведінки людей, не розділяючи в абсолюті добропорядні вчинки від гріховних або неблагополучних, не розмежовуючи їх різко. але у вірші «якщо» він підносить до абсолюту етичну цінність таких рис людей, як мужність, енергійність, стійкість. р. кіплінг оспівує у вірші філософію, направлену на дію розбудови. тільки своїми діями людина стверджує цивілізаційний шлях. так, втративши всі сили під час досягнення мети, після поразок та невдач, людина знов і знов відновлює свої цілеспрямовані дії у вибраному напрямку. автор показує, що взірець «справжньої» людини — це концентрація сили духу на грані неможливого. коли всі сили вичерпані, усе втрачено, за певних умов людина спроможна, «зціпивши зуби», триматися в руслі особистих ідеалів.  людині належить час, і діяти в часі вона повинна гідно, як володар свого життя, підносячись над своїми пороками та недоліками. час є однією з найважливіших категорій для людини дії. тому марнувати його на вчинки, які не відпові «кодексу честі», людина не повинна. 

юба – одна з героїнь повісті, подруга михайлика. ця маленька дівчинка одразу завойовує симпатію читачів своєю добротою, чуйністю, щирістю.

вперше ми знайомимося з любою, коли михайлик іде збирати черешні. це «чорнява худенька дiвчинка рокiв восьми, очi в неї карi, з краплинами роси, рум'янцi темнi, а губи вiдстовбурчились рожевим потрiсканим вузликом i чогось радiють собi». вони легко знаходять спільну мову. ця дівчинка завжди доброзичлива та весела. вона ніби випромінює сонячні промені. разом з михайликом вони грають і в лісі, й на ковзанці.

люба знає багато таємниць природи. вона наче маленька лісова царівна: «в лiсi, наспівуючи собі, на сонячнім кружальці аж вививалася в танку маленька дівоча постать, їй…ніяк не хотілося відходити від сонячного кола, яке пiдсвiчувало веселi босі ноженята, i люба кружляла й кружляла на ньому, поки не впала на землю».

незважаючи на свій невеликий вік вона вже справжня господиня, вміє готувати смачні страви та пригощає михайлика кулешем. а коли хлопчик дякував й «підхвалював куховарку, а вона соромливо i радісно відмахувалася смаглявою рукою, в якій тримала зачерствілий житник».

люба вміє підтримати друга в біді та смутку. вона вміє поспівчувати і втішити: « знаю: у тебе горе, а коли горе — в усіх болить серце. того й хотіла побачити тебе.» після смерті рідних люба і мати пережити михайлику важкі часи.

через образ люби автор показав справжню щиру та вірну дружбу.