Мої враження від твору камінний хрест

Письменник дає яскраве уявлення про тяжку долю західноукраїнського селянства і про причини національної трагедії — переселення до канади.  у центрі уваги твору — доля сім'ї івана дідуха. в образі івана дідуха втілені доля, думки й переживання тисяч і тисяч західноукраїнських трударів, що стали добровільними вигнанцями з рідного краю. стефаник показує безвихідне становище трудівників, коли розповідає про людину, яка не тільки надривається, а просто мордується, щоб зробити піскуватий горб родючим.  ціле життя поклав іван на обробіток цього пагорба. не раз, коли тяг "снопи з поля або гній у поле, то однаково і на коні і на івані жили виступали". і хоч пісний грунт приносив родині не стільки прибутки, скільки клопіт, але без землі іван не мислив свого існування: "тільки його виджу, та й виджу, та й умирати буду, та й буду його видати. все забуду, а його не забуду".  символом страждання та безнадії стояв на землі камінь, який став пізніше хрестом по всій родині. іван дідух прощається з сусі і виїздить з сім'єю до канади, де має будувати нове життя. але він, як перед смертю, прощається з усіма родичами, з селом. на пагорбі "хресток камінний поклав" собі, як покійникові. від'їзд до канади асоціюється в нього зі смертю. іван благає людей мати собі той хрест за пам'ятник по його родині і, плачучи, просить не минати його, коли кропитимуть інші хрести свяченою водою. за це присягав довіку бога за своє село молити.  камінний хрест став символом тяжкої селянської долі, символом біди та безнадії трударя. для івана хрест ототожнювався з тяжким хрестом, який він покірно ніс усе життя, — хрестом виснажливої праці. ґазда любив свою землю, отой горб, на якому минули кращі роки життя, який був надією на майбутнє, який, зневірившись, проклинав. хрест у найтяжчі хвилини рятував від самогубства, приносив душевний спокій.  виїжджаючи у невідомість, прощаючись з рідною землею, іван востаннє вдивляється у хрест: "видиш, стара, наш хрестик? тає є відбито і твоє намено. не біси, є і моє, і твоє"  новела "камінний хрест" — літературний пам'ятник працьовитості й патріотизму нашого народу. о. кобилянська відзначила: "страшно сильно пишете ви. так, якби  витесували потужною рукою пам'ятник для свого народу".  новела "камінний хрест" — яскравий прояв геніальності письменника, його творчість належить до кращих здобутків вітчизняного художнього слова, є однією з найкоштовніших перлин у світовій літературно-мистецькій скарбниці. 

у творі зло перемагає добро. його несуть позитивні персонажі такі, як софія, сашко, сніжана. головна героїня софійка ввічлива, щира, добра, мужня. усім старається . думає не тільки про себе. саме їй випала роль зняти прокляття з роду кулаківських. 

    сашко відчайдушно кидається в небезпечні пригоди та ризикує життям, щоб подрузі. хоч він не дуже освічений і допускає граматичні помилки на письмі, проте не розгублюється та знаходить вихід у складних ситуаціях. його поради та вчинки є дуже слушними. сашко уособлює добро та справедливість. адже він дружній, мужній та милосердний.

  співчутлива та кмітлива тітка сніжана. її вірність традиціям виводить на чисту воду лицемірного вадима. завдяки зусиллям позитивних героїв родина кулаківських стала щасливою.

  негативними героями є вадим на початку твору, його бабуся та деякі предки, валентин - наречений сніжани. вадим поводився невиховано та зухвало. часто крав, не поважав старших, мав багато шкідливих звичок. поводився демонстративно й не збирався змінюватися на краще. у далекому минулому предок вадима зробив поганий вчинок. задля власної наживи, обманув багатьох людей і забрав їхнє майно. був жорстоким та скупим. також дещо негативним виявився підступний і слабодухий валентин. він вів подвійне життя, обманював оточуючих. не був щедрим, не рідним. не приділяв уваги рідному синові. 

    провина предка – важкий камінь для нащадків. проте в кінці твору вадим змінився на краще. розірване весілля – заслужене покарання для хитрого валентина. твір має гарне закінчення - торжество добра над злом. 

добро: софійка і всі події що відбуваются з нею, сашко, тітка сніжанна, корали знайшли господаря.

зло : вадим, валентин, викрадення коралів, поведінка дорослих персонажів твору.

Добро: софійка і всі події що відбуваются з нею, сашко, тітка сніжанна, корали знайшли господаря. зло : вадим, валентин, викрадення коралів, поведінка дорослих персонажів твору.

у творі зло перемагає добро. його несуть позитивні персонажі такі, як софія, сашко, сніжана. головна героїня софійка ввічлива, щира, добра, мужня. усім старається . думає не тільки про себе. саме їй випала роль зняти прокляття з роду кулаківських. 

    сашко відчайдушно кидається в небезпечні пригоди та ризикує життям, щоб подрузі. хоч він не дуже освічений і допускає граматичні помилки на письмі, проте не розгублюється та знаходить вихід у складних ситуаціях. його поради та вчинки є дуже слушними. сашко уособлює добро та справедливість. адже він дружній, мужній та милосердний.

  співчутлива та кмітлива тітка сніжана. її вірність традиціям виводить на чисту воду лицемірного вадима. завдяки зусиллям позитивних героїв родина кулаківських стала щасливою.

  негативними героями є вадим на початку твору, його бабуся та деякі предки, валентин - наречений сніжани. вадим поводився невиховано та зухвало. часто крав, не поважав старших, мав багато шкідливих звичок. поводився демонстративно й не збирався змінюватися на краще. у далекому минулому предок вадима зробив поганий вчинок. задля власної наживи, обманув багатьох людей і забрав їхнє майно. був жорстоким та скупим. також дещо негативним виявився підступний і слабодухий валентин. він вів подвійне життя, обманював оточуючих. не був щедрим, не рідним. не приділяв уваги рідному синові. 

    провина предка – важкий камінь для нащадків. проте в кінці твору вадим змінився на краще. розірване весілля – заслужене покарання для хитрого валентина. твір має гарне закінчення - торжество добра над злом.