Чи можна важким яву і павлушу справжніми друзями тореадори з васьуківкі .

Так , їх можна назвати справжніми друзями. Вони обоє дуже переживали коли посварились але потім Павлуша врятував яву. і там усякі випадки напишеш сам

Події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. Волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову Січ. Час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни.

Зібрався тікати й Остап, якого пан за непокірність хотів віддати у москалі. Прощається хлопець зі своєю коханою Соломією, залишаючи її з осоружним чоловіком.

Соломія перевезла коханого через річку та й залишилася сама.

Ось вже довго йде Остап степами, коли чує, ніби хтось його кличе. Озирнувся — якийсь козак його доганяє. Коли підійшов ближче, Остап пізнав у молодому козакові свою Соломію. Жінка не могла лишитися сама з нелюбом, тому вирішила теж утекти. Довелося тільки відрізати її довгі чорні коси, та вона ладна була всім пожертвувати заради коханого.

З часом добралися Остап із Соломією до Дунаю. Тут разом з іншими втікачами мали чекати ночі, щоб пере човнами на інший берег. Та коли сідали в човни, наїхали козаки й почали стріляти. Знайомий Соломії та Остапа, Іван, встиг вскочити у човна, вони ж лишилися на березі й мали швидко тікати.

Пересидівши деякий час, звернулися до знайомого мірошника, який обіцяв їм до Той запропонував зробити плот та вночі самотужки пере Дунай. Через деякий час плот був готовий. Ним попливли обоє втікачів, у густому тумані не бачачи нічого. Тільки знову їм не пощастило — один козак почув плюскіт та вистрілив навмання в той бік. Остапа було поранено в груди.

Ледве дісталися Остап із Соломією до твердого ґрунту, сховалися в плавнях. Остапові було зовсім зле, жінка обмила його, перев’язала, а сама вирішила піти роззирнутися.

Соломія заблукала в плавнях і не могла знайти коханого. Він же лежав самотній і прощався зі світом. Ввижався йому дідусь, який своїми о

Звери на соревнованиях.

Однажды Черепаха, Улитка, Муравей

Решили силами равняться

И спорить, кто быстрей.

И каждый в новой форме

На старте уж стоит.

-Конечно, буду первой ,-

Улитка говорит. -

Тяжелый панцирь трудно

Вам на себе тащить.

Оставьте эти глупости,

Вам не победить.

-Сама ты неуклюжая

И скользкая всегда.

Да ты утонешь в луже

Иль поскользнешься, да!

Пока они кричали,

Уж объявили старт.

И Муравей помчался

На маленьких ногах.

И по заслуге крошке

Награда отдана.

Пусть ножки его малы,

Да голова умна.