Іть будь ласка напишіть твір на тему: "роксоляна патріотка чи відступниця? "

З-під пера Павла Загребельного вийшло багато творів, та саме романи займають найпомітніше місце в його творчості. Роман "Роксолана" — історія життя простої української жінки, яку в ранній юності розлучили з рідною землею, але на чужині вона спромоглася досягти такого високого становища, якого ніколи не досягала жодна жінка за всю історію існування могутньої Османської імперії.

Настя Лісовська, дочка священика, "мала в своїй крові батькову несамовитість і материн легкий норов". Батько подбав про те, щоб дочка отримала гарну освіту, називав її королівною. Та скінчились для Насті щасливі дні дитинства, коли її маму схопила татарська орда. Не встигла дівчинка пережити цю трагедію, як сама через кілька років стала бранкою. П'ятнадцятилітню Настю перевезли через Чорне море і продали в рабство.

Опинившись у султанському гаремі, Настя тяжко страждала. Але ховала свої страждання за веселим сміхом, за що отримала ім'я Хуррем — радісна. Коли султан Сулейман познайомився з нею, він оцінив її винахідливість, кмітливість і мужність душі.

Маючи гострий розум, постійно поповнюючи свою освіту новими знаннями, Роксолана досягла високого становища. Султан завжди прислухався до її мудрих порад, а його політика відносно українських земель була мирною під впливом Роксолани.

Оточена розкошами й почестями, Роксолана все одно не була щасливою. Постійна туга за втраченою Батьківщиною, глибока рана після загибелі батьків робили всемогутню султаншу нещасною. "...І не знайдеш винних, нікому не поскаржишся, не заплачеш ні перед ким".

Час зробив Роксолану безсмертною. Нам, українцям, слід пишатися тим, що вона — одна з нас. Відома на весь світ, нескорена русиночка з золотою косою...

- Привіт, Іване!

- Привіт, Сергію!

- Іване, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!

- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.

- Ти вирішив бути лікарем?

- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені не треба турбуватися, щодо невизначеності. Повчуся три роки, потім оберу спеціалізацію.

- А чому ти вирішив стати лікарем?

- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже потрібні в країні, без роботи я не залишуся!

- А я, мабуть, стану юристом. Мама примушує.

- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання!Памятаєш, ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?

- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мене змушує: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.

- Сергію, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?

- Ти так думаєш?

- Знаєш Вікторію Кравець? Вона, з четвірками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!

- Невже...Ну, добре, бувай друже, я обов'язково обдумаю твою порадою, і поговорю з мамою, може вдасться вмовити її. Бо мені самому вся ця юриспруденція не подобається...

- Бувай, Сергію! Щасти тобі!

- Привіт, Іване!

- Привіт, Сергію!

- Іване, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!

- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.

- Ти вирішив бути лікарем?

- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені не треба турбуватися, щодо невизначеності. Повчуся три роки, потім оберу спеціалізацію.

- А чому ти вирішив стати лікарем?

- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже потрібні в країні, без роботи я не залишуся!

- А я, мабуть, стану юристом. Мама примушує.

- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання!Памятаєш, ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?

- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мене змушує: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.

- Сергію, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?

- Ти так думаєш?

- Знаєш Вікторію Кравець? Вона, з четвірками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!

- Невже...Ну, добре, бувай друже, я обов'язково обдумаю твою порадою, і поговорю з мамою, може вдасться вмовити її. Бо мені самому вся ця юриспруденція не подобається...

- Бувай, Сергію! Щасти тобі!