Сіноніми до слів обімліло, трель, зарадив

облiмлiло-мiлина.

трель-спiв.

зарадив-допомiг.

трель-брязкіт, музика, збір різних звуків

зарадити-

обімліло-збентежилось (втратило свідомість)

українська народна пісня торкається багатьох одвічних проблем, вона оспівує милу серцю красу рідного краю: чудові стежки-доріжки, яскраві зорі, оксамитові луки, колосисті поля, безкраї степи, дрімучі ліси, смереки і явори. саме завдяки пісні україну асоціюють з калиною і вербою. наша пісня, наче жива, може сумувати і радіти, захоплюватися й розчаровуватися, кохати і переживати розлуку, сміятися і ридати. в українських народних піснях прославляється гостинність і щедрість українців, міцні родинні зв’язки. у пісенних перлинах нашої рідної землі звеличуються одвічні людські чесноти і праця, засуджується байдужість, черствість і ледарство.

найціннішим скарбом усної народної творчості і найбільшою її окрасою є українські обрядові пісні. саме такі пісенні твори найяскравіше талановитість і духовну красу нашого народу. обрядові пісні, здавна пов’язані з язичницькими віруваннями, славили трудову людину і вели її в бажану та вимріяну ідеальну країну. наприклад, перед новим роком та різдвом завжди виконувалися колядки і щедрівки, у яких добрим людям бажалися усілякі гаразди та добрий врожай. а навесні по селах розливався чарівний дзвін веснянок, пронизаний сподіваннями на багатий врожай і радістю за пробудження природи. не менш цікавими є і жниварські пісні. вони пройняті любов’ю до рідної землі, оптимізмом і гордістю селян за результати своєї нелегкої праці.

завжди будуть зворушувати і хвилювати нас пісні про людські взаємини і кохання. саме в цих піснях розкривається красива і чиста, чарівна і ніжна душа українського народу. незважаючи на те, що такі пісні у більшості своїй сумні, а інколи і трагічні, вони напрочуд мелодійні. до того ж у них завжди присутні світлі мрії і зблиски надії. мабуть, саме тому їхня неповторна краса так полонить наші душі. ніколи не померкнуть й іскорки веселощів та дотепів жартівливих народних пісень. адже українці, як ніякий інший народ, вміють щиро посміятися над собою. такий народ ніколи не здолати і не поневолити жодному ворогові.

невмируща суть та сила українських народних пісень полягає в їхній мудрості. пісенна народна творчість наших співвітчизників вселяє гордість і надію, облегшує душу, проймає серце до найбільших глибин. українські пісні вмістили в собі всю велич народної мудрості і досвіду наших предків. незважаючи на великий вік, українські народні пісні й сьогодні залишаються актуальними, й сьогодні вони популярні, адже несуть в собі велику духовну красу українців. українська народна пісня безсмертна, як і наш народ.

«фарбований лис» характеристика в казці «фарбований лис» головний герой хитрістю добивається великих посад і почестей, але викривши себе, гине, розтерзаний розгніваним натовпом. «фарбований лис» характеристика героя «фарбований лис» риси характеру: хвалькуватість та зарозумілість лиса, користолюбство, нечесність, хитрування, пихатість риси вдачі цього казкового персонажу викликають, окрім сміху, ще й осуд. «кого і за що висміяв і. франко у казці «фарбований лис»»?   і.франко  висміює ошуканця, який обманув всіх звірів і незаслужено користувався пільгами. а також засуджує автор і звірів, які так легко повірили пройдисвіту. «фарбований лис» аналіз казка iвана франка «фарбований лис», яка вчить нас не бути пихатими i занадто самовпевненими без потреби. лис микита, про якого розповiдається у цiй казцi, був спритним i хитрим, вiн мiг би щасливо жити, але сам собi все зiпсував: «незвичайне щастя та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього». щоб похизува тися, лис iде красти вдень, i його ледь не розривають собаки. тiкаючи вiд них, вiн устрибує в фарбу. тут би йому замислитися, чи варто бути таким пихатим i надалi, але, побачивши, як його лякаються звiрi, вiн робить навпаки i повторює ту саму помилку. лис починає стверджувати, що нiби вiн — небачений звiр остромисл, i стає царем звiрiв. треба бути без мiри самовпевненим, щоб вiрити, що брехню нiколи не викриють. микита «тiльки одного боявся, щоб фарба не злiзла з його шерстi», але виказав себе сам, заспiвавши по-лисячому навеснi. тодi «всiм мiнiстрам i слугам царським вiдразу мов полуда з очей спала», i його звiрi просто розiрвали. неможливо довго замилювати очi, удавати з себе когось iншого: тiльки пихатiсть не дала змоги хитрому лисовi зрозумiти таку просту рiч. казка застерiгає нас, що не варто бути схожим на такого лиса, треба розумно оцiнювати власнi можливостi та не брехати анi собi, анi iншим. автор: j. g. (джей джи) у рубриці: 5 джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua