Составить план пересказа-папуга з осінньої гілки надо , зарание огроиное ! вот текст папуга з осінньої гілки оповідання вже була осінь. він сидів на гілці між великих яблук і верещав: — пор-ра вставать! пор-ра вставать! вар-рить кашу! над яблунею вгорі було нескінченне небо. там літали всякі птахи, а ще вище над ними — літаки. в нього аж голова запаморочилася, коли глянув угору. до землі було ближче. на землі лежало жовте листя, а між ним — яблука. серед яблук ходило допитливе цуценя. нюхало їх і гидливо відверталося. — пор-ра вставать! пор-ра вставать! вар-рить ! — заверещав папуга до цуценяти. цуценя здивовано подивилося на зеленобокого папугу і сказало: «гав! » папуга і теж несподівано для себе гавкнув. цуценя від здивування аж сіло. на гілці сидів не собака, а подавав собачий голос. цуценя ще трохи посиділо, подумало і побігло по хлопчика. хай подивиться на цю чудасію. а до папуги вже почали злітатися горобці. — пор-ра вставать! пор-ра вставать! вар-рить кашу! — загукав він до них. це були всі слова, яких навчила папугу старенька бабуся, його господарка. він не вмів розповісти горобцям про свою біду. а трапилося ось що. бабуся пішла з дому й лишила кватирку відчиненою. папуга літав-літав по кімнаті. говорив-говорив сам із собою про кашу. залетів на кухню. позаглядав у каструлі. каші ніде не було. аж чхнув сердито. підлетів до кватирки і вистромив дзьоба. там, надворі, було дуже цікаво. по вулиці прогув великий пузатий автобус, пробіг, насвистуючи, спортсмен. папуга теж свиснув, та спортсмен не почув. тоді папуга радісно гукнув до нього: — пор-ра вставать! пор-ра вставать! вар-рить кашу! але спортсмен був уже далеко — тільки майка синіла. папуга сумно подивився на ту синю майку й так же сумно сказав: — пор-ра посидів-посидів, подивився-подивився і полетів туди, у світ за вікном. пролетів над котом у дворі. кіт побачив його, підстрибнув і нявкнув. а папуга вже був далеко. він летів над річкою, над і над рибами у воді. дивувалися : і що воно за птаха незвичайна? не голуб, не дятел, не синиця, не просто дивина. і боки в неї зелені. ніхто з тих не бачив папуг, бо біля річки папуги не водяться. а папуга літав цілісінький день і всього-всього набачився: людей, машин, будинків, стовпів, афі і навіть базар побачив та футбол на стадіоні. потім він утомився. і сів на цю яблуню перепочити. відпочивав і роззирався навкруги. куди ж це він залетів? і злякався: заблукав! — пор-ра вставать, — сказав тихо й мало не плачучи.— вар-рить кашу. але йому ніхто нічого не відповів. довкола було тихо, тільки листя безшелесно падало з дерева. сидів папуга на гілці і не знав, що йому робити. треба летіти туди, але забув куди. тут і надбігло до дерева цуценя, що гналося за дзвінкою осою. оса полетіла, цуценя лишилося. — ! — сердито сказало їй услід цуценя і стало гратися яблуком. — ! — гукнув до нього згори папуга. отоді цуценя здивувалося і побігло по хлопчика. а горобці вже з усіх боків обсіли гілку і войовниче настовбурчили пір'я. — жив-жив! — загукали до папуги. — жив-жив! — загукав він до них. горобці подумали, що цей дивний птах із зеленим пір'ям на боках задається перед ними. ще й перекривляє їх. — жив-жив! — закричали на нього грізно. — жив-жив! — відповів їм радісно папуга, бо не знав, що вони на нього сердяться. тут до нього підлетів гороб'ячий командир і боляче смикнув за зелене пір'я. — жив-жив! — мало не плачучи, попрохав папуга, щоб його не чіпали. але горобці не знали того і з усіх боків стали смикати з нього пір'я. кепсько було б папузі, якби цуценя не хлопчика. — гав! — гукнуло цуценя на горобців, і вони пороснули в усі боки. знали, що цуценя сердите, якщо його не слухаються. хлопчик заліз на яблуню і зняв папугу. папуга притулився до його грудей і сказав: — пор-ра вставать! вар-рить кашу! — ти молодець! — мовив до нього хлопчик.— ти говориш! — ти молодець! — чітко сказав папуга. — пірат молодець, — показав йому хлопчик на цуценя.— це він тебе врятував од горобців. — пір-рат молодець! — погодився папуга. тепер він живе у хлопчика. і вже вивчив багато-багато слів. щодня грається з хлопчиком і з піратом. часто підлітає до вікна і дивиться туди, в зимовий день. там літають, збиваючи сніг із гілля, сірі горобці. і, мабуть, папуга думає, як би з ними подружитися, а потім навчити їх говорить. хлопчикові й піратові папуга про те нічого не казав. напевно ж, то його таємниця. можуть же бути і в папуг таємниці?