Мне нужно написать "мое ставлення до захара беркута" ! не знаю что писать

Захар беркут- дуже мудра та розумна людина. літня людина, формальний лідер общини не лише у своему селі ,а і має авторитет на усій тухольщине. я поважаю цю виховану,чесну,справедливу людину. усі його справи-лише на користь общини .обравши щонайповніше служіння людям свого села . він завжди пообіцяв в обороні тухольщини, то він буде тримати своє слово. я дуже поважаю цю велику та поважну людину.хочу хоч трішки але бути схожим на нього.

Моя родина віддає дань традиції,і святкуе Старий Новий рік так,як його святкували наші бабусі і дідусів.Вечір з 13 на 14 січня називають Щедрим, тому ми до нього готуємо щедрий святковий новорічний стіл: вдруге протягом зимових свят варимо кутю, але вже скоромну, а на столі переважають м'ясні страви (ковбаси, смажене м'ясо, печеня тощо). До багатого столу готуємо також млинці, пироги з сиром, м'ясом, вареники зі сметаною.

Головне святочне дійство Щедрого вечора це - щедрування. Як тільки починає смеркати, молодь з нашої сім'ї вирушає щедрувати.Здійснюють величальні новорічні обходи і привітання, під час яких піснями славлять господарів, бажають їм здоров'я й достатку на весь рік, за що й отримують щедру нагороду.А на світанку 14- го січня,на свято Василя Великого,чоловіки ходять посівати.Переважно до родичів та знайомих.

тарас шевченко — людина, яка зробила для українського народу більше, ніж будь-які політики, що мали силу та можливість покращити життя людей. літературна спадщина поета надихала весь український люд до рішучих дій, щоб здобути свободу. глибокі філософські роздуми кобзаря нам, людям xxi століття, не лише зрозуміти дійсність у часи кріпацтва, але й прислухатись до його заповітів, які були, є та будуть актуальними завжди.

без чого не може існувати людина? звичайно, без батьківщини! для кожної людини, для кожного народу його рідний край є місцем, яке необхідно шанувати й любити. тарас григорович навчав нас: «свою україну любі за неї господа моліть». ми, кримчани, народились у казковому місці, яке любимо за дитячі спогади, за теплий хліб, за безкрайні степи, за величні гори. де б ми не були, по яких життєвих стежках не довелось би пройти, україна буде місцем, де нас завжди любитимуть і чекатимуть.

кожен з нас знає, що в сиву давнину не було поділу між українцями, росіянами, білорусами, був єдиний народ — слов’яни. народ, перед яким тремтів ворог, народ, якого об’єднувала віра. але в результаті політичних подій дружнє побратимство зникло й розділилося на різні держави.

подай же руку козакові

і серце чистеє подай.

і знову іменем христовим

ми оновим наш тихий рай, —

закликає тарас шевченко засланців у вірші «полякам» (1847 рік). ми повинні пам’ятати, що ми — брати однієї крові, і мусимо одне одному в скрутну хвилину, поважати традиції, яких дотримувались наші пращури, бо ніщо так не зближує людей, як спільні думки та віра.